ТРОХИ ПРО КІНО

Більше ніж століття тому двоє братів Люм’єр зробили нечуване ― зображення ожили. 28 грудня 1895 року у Парижі вони продемонстрували «Прибуття поїзду на вокзал Ла Сьота» ― і це був перший кінематографічний показ у світі. Саме тому Міжнародним днем кіно вважають 28 грудня.

Значення кіномистецтва для сучасного суспільства важко переоцінити. Здається, ціла вічність відділяє Маленького Бродягу в поношеному костюмі від сучасних блокбастерів, де навіть космос так близько, що можна дотягнутися рукою.

Століття тому кінематограф вважали розвагою, зараз ― те ж саме. Більшість із нас навіть не помічає, наскільки глобальне це явище і як воно змінило світ. «Перша кінематографічна революція» відбулася у свідомості людини: ми отримали можливість подивитися на себе збоку. «Друга кінематографічна революція» пов’язана із сугестивністю кіно. Не кожен може помітити навіювання, а воно ж визначає, як ми будемо мислити завтра.

Оскар Уайльд колись сказав, що не мистецтво копіює реальність, а навпаки. Уже в ХХ столітті американський психолог і психіатр Ерік Берн розповів, що більшість із нас мимоволі будують своє життя за сценарієм улюбленої казки. Тут варто уточнити лише одне ― замість казки тепер ми використовуємо фільм або ж серіал. Звідси випливає досить страхітливий висновок ― сучасний світ створило кіно.

Сценарії життя, архетипи, візії майбутнього ― усе це оптимізував, розвинув і доніс до кожного саме кінематограф. Через його глобальний вплив особливо разюче нині стоїть питання про те, що ж нам показує екран.

Кіно ― це багатошарова структура. Зовнішня оболонка демонструє щось привабливе, те, чого не вистачає в житті, внутрішня ― несе більш важливу інформацію, якщо вона, звісно, є.

Так сталося, що тільки ті фільми залишаються з нами на десятиріччя (сьогодні вже можна говорити й про сторіччя), які несуть зерно істини. Мало хто ще на початку ХХ століття помічав, що Чарлі Чаплін зовсім не смішний. Йому вдалося у німому кіно розказати малопривабливу, а інколи навіть трагічну правду про світ: не Чарлі смішний, а дійсність навколо. Роботи видатного актора ― це сумна історія про долю маленької людини в абсурдному світі.

Цікаво, що його впізнаваний навіть зараз образ Маленького Бродяги виник цілком випадково. Якось Чарлі попросив швиденько його загримувати, але щоб обов’язково було весело. У гримерці тоді був поношений, замалий навіть для маленького Чапліна піджак, величезні штани та взуття, капелюх і тростинка. Її, до речі, хтось забув. Образ створили з того, що було під рукою. Всі ці речі самі по собі суперечливі, але Чарлі Чаплін зробив із них один із найяскравіших образів в історії кіно.

Незважаючи на «попсовість» сучасного кіномистецтва, все ж залишається багато фільмів, які збагачують нас духовно, несуть нову інформацію або ж просто розважають. Нині поширена думка, що теперішній кінематограф пропонує низькоякісну продукцію, таку ж глибоку, як дитячий басейн. Так, попит на подібні фільми є. Але разом із тим випробування часом витримують тільки по-справжньому духовні речі. Адже якби Чарлі Чаплін тільки смішив людей, ми б зараз про нього не говорили.

Якось він сказав: «Я вірю, що могутність сміху та сліз зможе стати протиотрутою від ненависті та страху». Кінематограф ― це не тільки розваги. Цей найпопулярніший вид мистецтва здатен змінити світ на краще, допомогти побудувати те прекрасне майбутнє, яке ми так часто бачимо з телеекранів.

Тетяна Ловейко