10 найвідоміших висловлювань Олеся Гончара, в яких відображена неймовірна любов до рідної мови
3 квітня 1918 року народився талановитий Олесь Гончар, який збагатив українську літературу своїм обдаруванням. На його долю випало чимало лиха: сирітство, голодні роки, війна, радянська цензура, нищівна кампанія проти його роману «Собор». Але сила його таланту все перемогла.
Тож пропонуємо вам ТОП-10 висловлювань Олеся Гончара, які ще раз переконують у тому, якою ж розумною, вдумливою і непересічною людиною він був. І як проникливо й вірно любив і плекав українську мову!
«Ми не є і не повинні стати народом суржикової мови чи мови мертво-декоративної. Маємо витворену протягом віків мову дивовижно багату, одну з найбагатших у світі, барвисту, запашну, розмаїту, здатну активно жити і розвиватись, придатну для найскладнішої художньої і наукової творчості. Злочином було б занедбати таке неоціненне духовне добро».
«Той, хто зрікається рідної мови, часто й не розуміє, що в цьому вже є елемент відступництва, елемент зради».
«Буває ж іноді, як з одного почутого слова несподівано виникне ціле гроно образів, формується задум… Так, скажімо, було з тропкою, словом, що його довелося випадково почути десь у степах. Іншим разом у колі білоруських друзів сподобалось слово «розвітання», відчулося, що в нашій мові слова саме з таким відтінком нема і що було б добре ввести його в наш мовний ужиток».
«Не спішіть, панове асимілятори й колонізатори! Мова Шевченкова перебуде, переживе усіх вас і не тільки своєю довговічною літературою, багатством красного письменства; переживе ваше каркання навіть звичайна коломийка, яка так весело й дотепно дзвенить нині над Карпатами!..».
«Нації потрібна творчість не тільки на рівні гопака. Нормальне становище – це коли все суспільство живить свою мову і культуру».
«Зостатися без почуття до свого рідного, до своєї мови, культури – це означало б зостатись з пустою душею».
«По ставленню до рідної мови можна судити про моральний і інтелектуальний рівень людини».
«Тікають до міста, щоб роками тиснутися на 8 кв. метрах. Загроза селу – це загроза й культурі, мові, її найчистішим джерелам. Я певен, що ця співуча, музикальна мова творилася на левадах, серед гармонії людини і природи. Цьому народові мова його була наспівана солов’ями».
«Мова для нас, українців, – це не тільки засіб спілкування. За сучасних обставин вона щось значно більше! Для нас мова – це й пам’ять, і честь, і гідність; для народу нашого мова – це саме життя».
«Мова – основний генофонд нашої культури, і все залежатиме від того, чи зуміємо зберегти її в усьому історичному багатстві. Школа, учитель, письменник – найперші і найвірніші зберігачі».
