Сучасний арт – про родинні історії
Сучасне українське візуальне мистецтво. Яке воно? І що вважати сучасним?
Сучасний арт почав формуватися ще до того, як Україна здобула Незалежність.
Талановиті художники відчували потребу заглядати в майбутнє і ставати учасниками соціально-політичних змін у країні. Саме в 90-х в Україні з’явилася ціла когорта молодих митців із Львова, Одеси, Києва, Харкова, Ужгорода, що вже творила нове, дивне, часом незрозуміле мистецтво.
Молоде мистецтво може подобатися чи не подобатися. Але те, що воно рухає суспільство до змін – беззаперечно.
Сьогодні свої роботи виставляють вже діти того покоління, що 30 років тому шокувало публіку. Та нинішні митці вже більш інтегровані у міжнародний артпростір.
Та й ми, глядачі, вже інші, бо більше знаємо про світові тенденції сучасного мистецтва.
Яскрава представниця нового покоління – Олександра Кадзевич із Одеси. Номінантка Премії ПінчукАртЦентр 2020 року. Художниця працює на перетині об’єкту і живопису, застосовує в роботах нові модерні поєднання.
Виставка “Пейзаж-сувенір” це засвідчує.
Вулиця Рейтарська біля Золотих воріт – модне нині місце!
The Naked Room: галерея сучасного мистецтва на Рейтарській, 21 – стильний і вишуканий артпростір. З кавою, вином та книжками…
Власне, я й зайшла туди саме за книжкою.
Але несподівано потрапила на… спекотний пляж. Так-так, саме такий легкий, теплий настрій панує в галереї. Тут відбувається персональна виставка талановитої одеської художниці Олександри Кадзевич “Пейзаж – сувенір”.
( Так ось звідки ці пляжні мотиви! Одеса…)
В експозиції — серія живопису на величезних аркушах паперу, презентована як своєрідні полотна. Ніби кадри діафільму.
Тут багато світла й простору. Кольори ніжні, пастельні, багато жовтого й голубого. І це підсилює відчуття, що ти розглядаєш зафіксовані миті десь на березі моря….
Причому, миті давно минулих літ…
Художниця Олександра Кадзевич уміє дивувати і вражати. Виявляється, за цим ховається родинна історія. Точкою відліку для нової серії робіт стала коробка з діафільмами, що дісталася Олександрі у спадок після смерті дідуся.
Саме на основі небачених раніше фотокадрів і народилися нові картини художниці. А доповнюють виставку списки проявлених плівок з коробки. Там є записи за 1971-й чи 1976-й рік. Тобто ще до народження самої художниці. Читати ці документи епохи надзвичайно цікаво.
Розглядаючи спокійних, гармонійних людей на картинах, забуваєш, що за вікном пізній листопад. Здається, що тебе зігріває теплий золотий пил далекого дитинства…
Малюнки із сімейного архіву.
Душа зігрілась і готова летіти над листопадовою буденністю.
Антоніна Палагнюк
