Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

СТЕ́ЖИНА

Стежина для душі українця – більше ніж просто стежина. Ледве народившись, ми вже починаємо йти своєю стежкою. І ніхто не може точно сказати, якою вона буде і хто на ній зустрінеться. З ким захочеться йти далі, тримаючись за руки, а від кого – бігти, хутчіш, стрімголов, не озираючись. Зрештою, до яких обріїв чи низин вона виведе. І коли скінчиться, нагадавши усім іншим, в кого ще є стежка, що шлях стежиною не вічний…
Звідки пішло слово – важко сказати. Стежина – доріжка, протоптана звірами, або людьми, або спеціально зроблена людьми, – кажуть словники. Стежина напрочуд подібна до слова стежити. Тож не зайве на своїй стежині за собою стежити))
Про стежину є прониклива українська пісня Платона Майбороди на слова Андрія Малишка.

МОЯ СТЕЖИНА
Чому, сказати, й сам не знаю,
Живе у серці стільки літ
Ота стежина в нашім краю,
Одним одна біля воріт.
Ота стежина в нашім краю,
Одним одна, одним одна
Біля воріт.

Приспів:
Де ти, моя стежино,
Де ти, моя стежино, –
Ота стежина в нашім краю
Одним одна, одним одна
Біля воріт.

На вечоровім виднокрузі,
Де обрій землю обніма,
Нема кінця їй в темнім лузі,
Та й повороту – повороту теж нема.

Дощами мита-перемита,
Снігами знесена у даль,
Між круглих соняхів із літа
Мій ревний біль, мій ревний біль
І ревний жаль.

Моя надієчко, я знаю,
Мій крик життя на цілий світ,
Ота стежина в ріднім краю
Одним одна, одним одна
Біля воріт.
#Словопис #ріднамова #пізнаваймо #багатонового #стежина