Роман Шеремета: Криптовалюта – це не піраміда, а штучний інтелект – алгоритми, які вчаться

Про економіку в Україні мало говорять. Бо економіка  – це факти, які майже неможливо запакувати в красиві гасла та обіцянки. Суспільній думці зазвичай у нас нав’язують дріб’язкові та безперспективні політичні чвари, які загалом для країни нічого не приносять, а, навпаки, відволікають від злободенних проблем. І які самі собою не розсмокчуться, а лише накопичаться та сніговою лавиною впадуть і вже падають усім нам на голову. Тож нам неабияк потрібні здорові економічні прагматичні підходи до всього, що з нами відбувається. Та й загалом аналіз світових економічних процесів, адже відгородитись парканом від здорового глузду не вдасться.

Спілкуємось  із Романом Шереметою, відомим українським економістом, знаним у світі фахівцем у сфері експериментальної й поведінкової економіки та теорії ігор. Роман тепер працює у Школі менеджменту Уезерхед при Університеті Кейс Вестерн Резерв (США).  Він – доктор філософії з економіки, людина західного типу мислення, яка вміє зачарувати аудиторію чіткістю, віртуозністю та гнучкістю думки.

Тож – ексклюзив для СловОпису.

   – Романе, є таке поняття в теорії ігор як «дилема ув’язненого», сформульована теоретиком Джоном Нешем. Це – про тотальну недовіру між партнерами. В Україні це вкрай важлива проблема і в політиці, і в бізнесі. Тобто в наших реаліях, коли ти виконуєш свої правила – ти в очах партнерів лох. Як це змінити? Це дуже актуально – довіра. Притік еліти в нашому політикумі по суті нічого не змінив й очікування суспільства не реалізував.

Сьогодні я хотів би дати кілька порад, можливо. Розглянемо оцю гру, яку аналізував Джон Неш і яка називається – дилема ув’язнених. Ідея гри дуже проста: ми маємо гравців, і коли гравці роблять кроки, максимілізуючи своє власне задоволення, свій власний прибуток, то створюється така гра – недовіра. Де точки рівноваги і де гравці фактично не довіряють один одному, і, відповідно, ми маємо досить погані результати в суспільстві. Ця гра використовується для того, щоб промоделювати різні ситуації, й такі ситуації як ядерна війна і т д. У свій час ця гра використовувалась після 2-ї світової війни, в холодній війні між США та СРСР. Але загалом ми, поведінкові економісти, почали розглядати цю гру, вивчати її й виявили механізми, яким чином можна підняти довіру між гравцями. Щоб замість тієї точки рівноваги Неша, яка є негативною для суспільства, ми могли перейти до позитивнішої, але менш стійкої з точки зору рівноваги, коли суб’єкти суспільства довіряють один одному. Що для цього працює? Працюють, як правило, такі речі як комунікація, відкрита комунікація між гравцями ринку, або гравцями в цій грі. Якщо вони комунікують постійно, знаходяться в повному контакті, це допомагає підняти довіру. Також працють такі речі, наприклад, як прозорість. Тобто якщо ми в такій грі або в подібних ситуаціях маємо прозорі стосунки, ми знаємо історію поведінки гравців і т д, і це все дуже прозоро, це знову ж таки допомагає зв’язати цю проблему недовіри в проблему відсутності кооперації. Також працюють такі серйозні механізми як авторитет, або якщо ти граєш цю гру декілька разів і бачать, як ти поводишся, якщо ти постійно кооперуєш і надсилаєш такі позитивні сигнали, відповідно, довіра зростає і збільшується ймовірність того, що ми опинимось в цьому стані позитивної рівноваги. Тому ми, поведінкові економісти, розуміємо, що є теорія ігор, є, скажімо, ті механізми, які інколи можуть спричиняти нам недовіру, але в той же час ми знаємо, що є ті механізми й ті фактори, які впливають і можуть розвивати довіру в суспільстві. І на основі цієї гри ми дуже багато зробили досліджень, які показують саме, як це можна зробити.

Питання зі сфери світових фінансових тенденцій. Які, на Вашу думку, можуть бути перспективи криптовалюти в Україні? Національний банк України днями попередив про ризики її використання, наголосивши, що її статус ще не визначено і регулятор продовжує роботу над цим питанням

Цікаве запитання щодо криптовалюти. Перш за все це не є піраміда, те саме МММ, чи ще якісь інші інвестиційні фонди, це дійсно валюта, яка має під собою підґрунтя. Як створюється валюта? Валюта США, наприклад, американський долар – цінна тому, що є гарант, який фактично забезпечує реалізацію цієї валюти. Вони кажуть: якщо ви візьмете наші долари – ми вам дамо наше золото. З криптовалютою трошки інакше, тому що гаранту валюти як такого немає, вона побудована частково на довірі, але ця довіра дуже прозора, побудована на обчислювальних алгоритмах. Тобто кожен гравець має інформацію про ті попередні транзакції, які проводилися, і якраз ця інформація і ці обчислювальні алгоритми – вони є підтвердженням ціннісної вартості цієї валюти. Тобто гарантом виступає весь світ, або оці попередні транзакції. Тому тут з однієї сторони немає якоїсь конкретної держави, яка виступає гарантом цієї валюти, але є весь світ, який може перевірити, що ці транзакції проводились, що у вас є така сума цієї криптовалюти, тобто гарантом виступає цілий світ. Звичайно, якщо довіра падає в цілому світі, то ця криптовалюта може рухнути. Але ж так само якщо в США довіра впаде, так само й американський долар знеціниться, тому складніший трошки механізм, але правила існування ця валюта має.

Теорія ігор і штучний інтелект – наскільки ця проблематика вже виходить на провідний рівень?

 Дуже цікаве запитання, бо взагалі штучний інтелект – це майбутнє, теперішнє. Я знаю, наприклад, що алгоритми, які зробив Фейсбук, вони набагато потужніші для розпізнавання. Скажімо, обличчя людей, він краще робить в десятки разів цю роботу, ніж самі люди. Тобто я вам покажу фотографію вашої подруги, ви її не так швидко впізнаєте, як це зробить штучний інтелект. Тобто він вчиться ідентифікувати обличчя людини. І знайомої вам. Краще вже комп’ютер це може зробити, ніж ви. Тому дійсно штучний інтелект має колосальний потенціал, ідея штучного інтелекту – проста, це – алгоритми, які вчаться. Тобто це дуже просто: алгоритм, який сам себе перезаписує, сам себе вчить, міняє коди, тобто це трохи ніби частково живий організм. Теорія ігор тут грає дуже важливу роль, тому що ми розуміємо, що люди приймають стратегічні рішення, тобто нам не тільки треба приймати рішення, а зважати на те, які рішення прийме інший об’єкт чи суб’єкт в тому чи іншому середовищі.І, відповідно, ці алгоритми, які вже більш складні і моделюють поведінку людей, беруть до уваги поведінку інших людей. Це вже теорія ігор. І після цього, коли вже ця поведінка аналізується, ми можемо використовувати теорію ігор як ці роботи, штучні інтелекти. Тобто це дуже цікаве запитання.

Які взагалі Ви бачите перспективи України в економічному плані?

 Перебуваючи за кордоном, це можна аналізувати, є такий вислів – збоку видніше. Я розумію, чому люди мають такі песимістичні настрої, тому що дійсно пересічним громадянам важко. І я розумію, внаслідок багатьох чинників – низькі зарплати, високий курс долара і т д. Це негативи. Але, намагаючись бути об’єктивним і дивлячись збоку, з іншої країни, ті реформи, які проводяться в Україні, реально позитивні кроки, можна назвати багато реформ, які зараз проводяться, і в фінансовому секторі, і в економічному, і реформа освіти, і реформа охорони здоров’я – тобто дуже багато позитивних речей, які повинні в майбутньому дати результати. Я вам скажу, якщо ми сподіваємось, що результати прийдуть завтра–післязавтра – то цього не буде. Тому що ці реформи будуть мати довгостроковий вплив. Треба поміняти систему стимулів у державі і таким чином ми будемо мати позитивні результати в майбутньому. Тому з такої точки зору я кажу, що дійсно є позитив, і я досить оптимістично ставлюсь до тих речей, або тих прогнозів, які  є щодо України.

Ваша рекомендація студентам? У плані стартапів, ще чогось, оскільки ви такий успішний приклад українця. Що їм робити, щоб ви їм порадили?

Тут важливо зрозуміти й усвідомити взагалі саму суть університету. Для чого потрібен взагалі університет? Багато викладачів, ректорів, з якими я зустрічаюсь в Україні, вони дають відразу просту відповідь: звичайно, що дати знання. Я трошки з цим можу не погодитись, ми, як правило, ті потрібні знання як професори можемо й не дати. Чому? Тому що я не знаю, які саме навички потрібні тому чи іншому підприємству? Тобто я не зможу ці навики дати моїм студентам. Більше того, як правило студенти основні свої навички отримають саме на підприємстві, а не в університеті. Виникає питання: а що я роблю як викладач? Перш за все я їх формую як індивідумів, я формую їхні цінності. Тобто я повинен бути прикладом для них, мотивуванням, показати, як дійсно які цінності потрібно мати в житті, і взагалі університет повинен бути вище над суспільством. Тобто якщо там погані цінності формують, то, звичайно, все піде з голови. А друге – це питання особистості, формування особистості. Студенти повинні самі себе навчати. Класи – це тимчасове, початкове, тобто ти класи взяв, але ти повинен навчити як навчатись. Тобто читати книги, які книги? В Америці трохи інакше, бо ти не береш класи, які тобі дають в університеті, а ти сам обираєш, тому ти формуєш себе як особистість, і ти знаєш конкретно, в якому напрямку ти будеш рухатись. Моя порада для студентів – формуйте себе як особистість, формуйте свої цінності, саме для цього ви прийшли в університет.

  Тамара Куцай