ПРИКРАСИТИ ПАМ’ЯТЬ

Кетті і Карло. Італійське подружжя, яке вже майже 50 років разом.

І їхній невеличкий дім в Карцолі – містечку неподалік Риму зі славною історичною спадщиною, з тисячолітнім і трохи занехаяним замком та фортецею, які зрештою здолала комерція.

Бо довкола – промислові фабрики з виробництва будь-чого: від італійського взуття до продуктів чи ліків.

Тож вулиці міста топчуть зазвичай не туристи, а негоціанти, отримуючи своє profitto.

Їхню оселю роблять затишною маленькі деталі. Бо ж з італійцями можна безкінечно говорити про їжу та вчитися мистецтву деталей.

Вишукані смаколики на лавровому листі й на скатертині з натурального льону.

Власноруч зроблене панно. Центральна площа містечка, якої вже насправді ніде немає, окрім як на фото на стіні, бо була зруйнована під час війни. Старі італійські меблі, які дістались їм ще від батьків.

І – ялинка! Неймовірна.

Іграшки, що виблискують яскравими променями у матовому світлі італійської люстри.

Якимось дивовижним чином чіпляють і не відпускають погляд.

І Кетті це помічає.

Кетті:

Цікаві іграшки, так?

Я:

Так, дуже. Вони незвичайні.

Кетті:

Саме так. Бачите оті прикраси на них?

Я:

Так, бачу.

Кетті:

Вони золоті. Є й біжутерія. Це прикраси моєї мами. Вона була великою модницею. Коли її не стало, я не схотіла їх продавати, носити чи дарувати. Я декорувала ними іграшки для ялинки. І тепер щороку на Різдво та Новий рік вони зблискують нам – мені, моїм донькам та онукам.

Я:

… Ну а до чого тут я? Пам’ять з ювелірною точністю вміє захоплювати та дивувати.

Тамара Куцай