НОВИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОПИС: ОСНОВНІ ЗМІНИ ТА ДОПОВНЕННЯ

Нова редакція українського правопису викликала бурхливе обговорення у суспільстві. Навіть зараз, через п’ять місяців після набуття чинності його фінального тексту є ті, хто «за» і є ті, хто категорично «проти». Тим часом, як повідомляє сайт Міністерства освіти, «рекомендовано застосовувати норми та правила нової редакції правопису в усіх сферах суспільного життя, зокрема в офіційно-діловому стилі мовлення». Які ж саме норми та правила зараз є чинними? Безліч ЗМІ ще до офіційного оприлюднення нової редакції на офіційних сайтах Міністерства освіти і науки та Національної академії наук поширили інформацію про зміни, які були лише в проекті 2018 року, але після громадського обговорення їх відхилили або пропонують лише як варіативні. Для того, щоб нарешті розібратися у цьому питанні СловОпис відвідав гостьову лекцію Катерини Городенської, доктора філологічних наук, професора, завідувача відділу граматики Інституту української мови НАН України, члена  Української  національної  комісії з питань правопису, що пройшла у Київському університеті імені Бориса Грінченка і зібрав для вас головні нововведення – і знаєте, «индика» там немає.

Перед тим, як ми ознайомимося з найгучнішими змінами правопису, зауважимо, що  ознакою нормального цивілізованого розвитку подій у мовній сфері є оновлення правописних норм. Це світова практика, адже час диктує нам свої правила і визначає орієнтири, і ми мусимо на них зважати. «Відкладати нову редакцію українського правопису не можна було, оскільки за останні 20 років до мови потрапило багато новітніх запозичень. Під впливом цих запозичень на ґрунті вже української мови поставали нові слова. Мовна практика засвідчила хитання у правописі цих слів, непослідовність їх вживання і просто плутанину. Очікувати і далі заводити у глухий кут правопис вже не можна було. Потрібно було ці питання грамотно, фахово розв’язувати. Саме із цих міркувань Кабінет міністрів у 2015 році створив Українську національну комісію з питань правопису» – говорить Катерина Григорівна. Єдиний правопис як кодифікована норма мови (мовний закон) – це спільний знаменник, який поєднує всіх громадян у мовному сенсі, бо мова – це важливий ідентифікаційний чинник. Без законів неможливо жити у будь-якій сфері, оскільки починаються анархія, занепад, розпад і деградація.

Ми уважно слухали Катерину Григорівну і готові розповісти вам про основні зміни, що торкнулися українського правопису:

1. «Индика» вилучили, правильно лише «індик»

Так, літера «и» на початку можлива лише у двох давно засвоєних українських словах: і́рій та и́рій, і́род та и́род (у значенні «дуже жорстока людина»).

Також «и», як і раніше, можлива на початку вигуків (ич!), часток (ич який хитрий), дієслова и́кати та похідного від нього іменника и́кання. Та в деяких загальних і власних назвах, які походять з тюркських та інших мов, відповідно до їх оригінальної вимови: ийбе́н, ир, Ич-оба́, Кім Чен Ин.

2.                  Проєкт та проєкція

Мабуть, єдиною найбільш радикальною зміною в написанні слів стала безкомпромісна «є» у словах: проєкт, проєкція, адже вони творяться так само як ін’єкція, траєкторія, об’єкт та інші слова з латинським коренем -ject-.

Також спростили й передання звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja]. Тепер це літери «є», «ї», «ю», «я» у всіх випадках: Савоя замість Савойя, фоє замість фойє та ін.

3.                  «Пів» пишемо окремо

Спростили написання числівника «пів» у значенні «половина» з іменниками. Тепер завжди правильно буде писати окремо: пів áркуша, пів годúни, пів відрá, пів мíста, пів огіркá, пів óстрова, пів я́блука, пів я́щика, пів я́ми, пів Єврóпи, пів Ки́єва, пів Украї́ни.

Якщо ж «пів» з іменником становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півмі́сяць, півóберт, півовáл, півострів.

4.                  Мінісукня, віцепрезидент, вебсайт – разом

Разом пишемо слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-. Та слова з першим іншомовним компонентом анти-, віце-, екс-, контр-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-.

5.                  Російські прізвища на -ОЙ передаємо через -ИЙ

Прикметникове закінчення російських прізвищ «-ой» пропонують  передавати через «-ий»: Донськи́й, Крути́й, Луговськи́й, Полеви́й, Соловйо́в-Сєди́й, Боси́й, Трубецьки́й. Виняток: Лев Толстой.

6.                  Священник

Раніше слово «священик» було винятком і писалося з однією «н», тепер його підпорядкували загальному правилу подвоєння приголосних у разі збігу кореня або основи -н- (-нь-) і суфіксів -н-(ий) -н-(ій), -ник, -ниц-(я).

7.                  Дікенс, Те́керей, Бе́кі – без подвоєння приголосних -кк-

Буквосполучення ck, що в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо однією українською буквою «к»: Ді́кенс, Ді́кінсон, Дже́ксон, Те́керей, Бе́кі, Бу́кінгем, Бі́смарк, Брю́кнер, Бро́кес, Лама́рк, Што́кманн, Стокго́льм, Ру́дбек, Ше́рлок.

8. Компонент топ- заборонили поєднувати із числівниками

Написання на кшталт «топ-100», «топ-десять» тощо – порушення правопису! Для передачі поняття чогось найпершого (чи найостаннішого), найважливішого, чільного, провідного або найгіршого багата українська мова має досить засобів, і не варто збіднювати її до одного-єдиного способу, ще й чужого.

9. Унормовано написанняназв сайтів та інших інтернетних сервісів

Тепер назви сайтів та інших інтернет-сервісів пишемо українською мовою, за нормами українського правопису і, звичайно ж, відмінюємо, як усі українські слова: назви сайтів без родового слова пишемо з малої букви (твітер, ґуґл); назви сайтів з родовим словом пишемо з великої букви та в лапках (мережа «Фейсбук», енциклопедія «Вікіпедія»).

Такі з цих слів, що належать до другої відміни, в родовому однини мають закінчення -а, -я: фейсбука, ютуба, імейла.

10. Унормовано написання слів «Ви», «Ваш»

Слова «ви», «ваш» тощо завжди пишемо з малої літери, якщо тільки це не лист із персональним зверненням до однієї особи з виявом особливої ввічливості.

11. Затверджено, що білоруські і російські імена «перекладаємо» українськими. Відповідно до практичного вжитку, білоруські та російські імена не транслітеруємо, а передаємо українськими відповідниками: Артем, Микола, Олександр, Семен, Віра, Катерина, Світлана; винятки тут становлять тільки узвичаєні імена деяких білоруських письменників та діячів культури – такі, як Алесь Адамович, Пятрусь Бровка, Ригор Бородулін та ін.

Але це стосується тільки імен білорусів і росіян: поруч із Володимиром чи Давидом із цих країн зберігаємо румуна Владіміра чи грузина Владімера, німця Давіда чи вірменина Давіта тощо.

12. Фемінітиви можна утворювати суфіксами -К-, -ИЦ-(Я), -ИН-(Я), -ЕС

Зазначено, що найпродуктивнішими суфіксами для утворення фемінітивів є -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес-: авторка, директорка, порадниця, філологиня, лемкиня, поетеса, патронеса. Вживання фемінітивів (хоч правопис цього і не фіксує) є стилістично-маркованими і беззастережно можуть вживатися виключно у розмовному жанрі.

Частина змін у новій редакції є варіативними. Катерина Григорівна, відзначила, що «варіативність – це рівноправність; це означає, що вибір того чи того варіанту залежить від вподобань мовця»:

• Аудієнція і авдієнція, лауреат і лавреат, аудиторія і авдиторія
• Кафедра і катедра, ефір і етер, міф і міт, Борисфен і Бористен
• Ра́дості й ра́дости, любо́ві й любо́ви, Білору́си й Білору́си
• Гете і Ґете, Гулліве́р і Ґуллівер, Вергілій і Верґілій

Катерина Григорівна також наголосила, що у ході підготовки до друку Правопису можливі деякі видавничо-редакційні корективи. «Після виходу Правопису ми плануємо також підготувати довідкове видання і на його основі будемо проводити консультування вчителів, оскільки без них, мабуть, буде непросто декому збагнути ці зміни і ті лексеми, на які конкретно те чи те правило поширене. У правописі подано кілька слів, яке демонструє те чи те правило, а широкий загал цікавить як писати подібні слова, бо тут можливі варіації. Це питання будуть актуальні і серед вчителів» – зазначила вчена.

Тож, як бачимо, новий правопис – це, з одного боку, повернення до наших питомо українських мовних норм, з другого – спрощення правил. Всі ми знаємо, що нова редакція українського правопису спрямована ще й на те, щоб подолати наслідки штучного об’єднання українського і російського правописів. Тому, актуальним є питання про те, чи є метою нового правопису убезпечити українську мову від русифікації? Відповідає декан факультету філології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, доктор філологічних наук, професор Роман Голод: «Як на мене, то вберегти українську мову від русифікації покликані всі ми. Бо іноді складається таке враження, що навколо української мови постійно вибудовують якісь політичні спекуляції. Якщо ми хочемо бути єдиним народом і жити в своїй Українській державі, то які можуть бути питання щодо існування єдиної української мови? Кому не подобаються зміни, той може шукати собі іншомовні варіанти, але за кордонами України. Я впевнений, що новий правопис – це прогресивний крок на шляху повернення до питомо українських форм і захисту від російського впливу. Тому потрібно підтримати цю шляхетну справу і припинити нефахові дискусії навколо цього питання. Я б хотів звернутися до наших заклопотаних новим правописом громадян словами: «Довірте цю справу мовознавцям!». Бо, видається, змінами до правопису переймаються найбільше ті люди, які пишуть із суцільними помилками в соціальних мережах. Ми ж не вказуємо лікарям як лікувати чи музикантам як виконувати той чи інший музичний твір. Чому ж у мовних питаннях кожен хоче бути експертом? Це насторожує. Це аналогічно до того, як у нас ледь не кожен вважає себе політиком і не хоче прислухатися до інших думок. Є така невеличка біда, але я сподіваюся, що ми її невдовзі подолаємо».

Підготувала Анна Москальчук