Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

Ніжна мелодія української душі

Ганна Чумаченко. Запам’ятайте це ім’я! Талановита  бандуристка із Кропивницького. 17 років.

Я почула її на благодійному концерті і була зачарована. І грою на бандурі, і несподівано  сильним голосом.

В репертуарі бандуристки – українська класика, твори сучасних авторів і вже є дещо своє, авторське.

Глядачі після кожної композиції щедро винагороджували юну бандуристку гучними оплесками. А вона, трохи ніяковіючи, вдячно вклонялася…

Ганна з мамою і молодшим братом опинилася в Польщі вимушено, як і багато українців…

– Вам розказати , як ми збиралися і від’їжджали?! – перепитує мама дівчинки – Катерина Чумаченко.

– У нас було дуже мало часу… Вже чекала машина. Я сказала дітям взяти лише найнеобхідніше. Вже виходимо. Бачу Аня тримає в руках бандуру… Це і є для неї найнеобхідніше! Отак вона і тримала свою дорогоцінність всю дорогу до кордону. Понад 40 годин… Та що їй ці години! Вона вже 12 років не розлучається з бандурою… Кожен день, кожен день по декілька годин грає.

Така доля музиканта. Якщо хочеш досягти успіху – треба кожен день мати репетиції по кілька годин.

В родині Чумаченків музикантів не було. Але батьки помітили в малої Ані особливе зацікавлення музикою і співом. Коли їй було 5 років, відвели до музичної школи. І що цікаво: там запропонували обрати собі музичний інструмент, на якому хочеш навчитися грати. Аня вибрала бандуру. Хоча до того її ніколи не бачила.

Так минуло 9 років. Потім був музичний коледж. Кожен день дівчинка відкривала для себе світ 67-ми бандурних струн.

В Познань Аня  приїхала разом зі своєю наставницею – Інною Василівною Шеремет.  Вони продовжують тут свої  уроки. І готуються до вступу в музичну академію. Щоправда, тут немає відділення бандури.

-Ви ж розумієте, що бандура – це унікальний інструмент! І її використовують лише у нас, в Україні! –  пояснює мені юна бандуристка. – Тому поза Україною бандуру просто неможливо знайти…

В музичній Академії у мене буде відділення вокалу. Але бандуру я вже ніколи не залишу! Бо в цих мелодіях – душа моєї України!

Попереду в Ганни Чумаченко – непростий етап. Вступні іспити  в музичну Академію, термінове вивчення польської мови. А ще ж –  кожен день по 4-6 годин гри на бандурі!

Жодного сумніву, що у неї все вийде! Адже Аня дуже сумлінна й талановита! З таких виростають відомі музиканти!

Слідкуймо за афішами!

Антоніна Палагнюк