Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

НЕПОВТОРНА СОЛОМІЯ КРУШЕЛЬНИЦЬКА

Соломія Крушельницька залишалася українською патріоткою, хоча і побачила весь світ… Вона була першою, хто пропагував українські народні пісні, твори вітчизняних композиторів у Європі, Африці й Америці. Соломія Амвросіївна завжди підкреслювала своє походження – на біс виконувала тільки українські пісні, хоча і вміла співати 8-ма мовами! Ні слава, ні тріумф ніколи не заважали їй підтримувати тісні зв’язки зі своєю Батьківщиною, рідним народом, з передовими діячами української культури – Іваном Франком, Михайлом Павликом, Лесею Українкою, Миколою Лисенком, Ольгою Кобилянською та іншими.

Висока та струнка білявка з довгими косами, балакуча мрійниця з великими сірими очима, відкрита та щира сусідка, весела та дотепна подруга – вона хіба що якоюсь особливою, материнською затятістю вирізнялася з-поміж інших сільських дівчат. З нею мріяли виступати славетні Федір Шаляпін, Енріко Карузо, Тітто Руффо, а вона думала як кожного року потрапити на Галичину  і подарувати концерт «своїм людям». Найкращі театри Італії пропонували їй свої сцени, і вона тріумфувала в Римі й Мілані, Трієсті й Флоренції, Неаполі й Кремоні, Турині й Палермо, Пармі та багатьох інших містах. А потім був тріумф у римському театрі «Костанці», міланському «Ла Скала» разом з великим Артуро Тосканіні в операх «Аїда», «Адріана Лекуврер», «Дон Карлос», «Валькірія», «Лорелея», «Федра», «Саломея», «Електра». Так, її життя було суцільним театром, де вона грала різні неперевершені ролі. За всі ці роки подорожей як співачки Соломія Крушельницька перетворилася на справжню європейку. Вона вільно виконувала партії мовами, рідними композиторам. У побуті прима оволоділа польською, російською, французькою, німецькою, італійською мовами. Коли того потребувала вистава, оперна діва співала навіть іспанською та англійською. Але за всіх цих обставин, найчарівніша Баттерфляй не забувала, якого вона роду…

У серпні 1939 р., коли над Європою почали скупчуватися грізні хмари Другої Світової війни, попри перестороги друзів та категоричну відмову італійського уряду видати жінці закордонний паспорт, Соломія Крушельницька несподівано вирішила повернутися в Україну. Багато що їй сподобалося на батьківщині, у Львові!

Вона провідала живу рідню, блукала знайомими, але геть забутими вуличками Львова. А потім прийшли червоні…Нова влада націоналізувала її приватний кам’яний будинок, який вона придбала у Львові за власні гонорари. Відібрали два поверхи, залишили маленьку квартирку: для неї і її сестри. Щоб вижити, доводилося давати приватні уроки музики.

Підступили хвороби. Розуміючи, у яку халепу вона ускочила, Соломія Амвросіївна просила дозволу повернутися до Італії: мовляв, там, у затишному кварталі Пасседжата, між вулицею Флавіо Джойя та бульваром Кардучча, у неї будинок – але їй не дозволили. Більше того, довелося писати заяву, щo вона добровільно передає будинок і решту майна… радянській державі. До речі, віллу «Саломе» невдовзі продали, а колишній власниці компенсували тільки незначну суму.

Аби якось прогодуватися, починаючи з 1944 р. всесвітньо відома співачка викладала у Львівській державній консерваторії імені М.В.Лисенка. Як рядовий педагог. Проте навчателем Соломія Амвросіївна виявилася унікальним. На заняттях багато співала сама, завжди виправляла найдрібніші помилки чи неточності учнів.

26 грудня 1949 р. востаннє Соломія Крушельницька ступила на святу для неї сцену, коли у Великому залі Львівської філармонії 77-річна співачка знову зачарувала публіку – неповторним голосом та вишуканим артистизмом. Але рак горла не дав більше їй співати…

Пізніше про неї говорили колеги, що вона, мабуть, єдина з колег у професійній сфері, яка зуміла вберегти свій особистий простір від чужих очей. Про замкнутість Крушельницької згадували всі її сучасники: «Хоча знала свою ціну як артистки-співачки, дуже рідко говорила про себе. Не хотіла також писати спогадів…» Попри її таємничість нині ім’ям Соломії Крушельницької названо Львівський оперний театр, Львівську музичну середню школу, Тернопільське музичне училище (де виходить газета «Соломія»), 8-річну школу в селі Біла, вулиці у Києві, Львові, Тернополі, Рівному, Бучачі. У Дзеркальному залі Львівського театру опери й балету встановлено бронзовий пам’ятник Соломії Крушельницькій скульптора Ярослава Скакуна.

Оксана Несененко, студентка Інституту журналістики Університету Грінченка