Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

Нацбезпека чи піар-акція?

Із другої спроби депутати ухвалили, а Президент підписав  закон про конфіскацію майна країни- агресора. Називається він «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» ( 2116-IX). Попередній варіант, як відомо, Президент ветував, як недосконалий. Настільки кращий нинішній, який, до речі, помістився аж на одному  стандартному аркуші? 

 Відносно чесний грабунок   

Подібний документ суспільство очікувало десь із кінця  лютого. Пам’ятається,  кілька озброєних людей навідувалися до шикарного готелю «Прем’єр Палас» із вимогою безкоштовно поселити біженців. Цікаво, що тоді фейсбучна спільнота розділилася в оцінках інциденту. Від «приватна власність — священна» до «пора відібрати бізнес, що фінансує вбивство українців».

В травні РНБО прозвітувала про націоналізацію  450 залізничних вагонів, що числилися  російськими  та білоруськими на 468 млн грн. Передбачається, що буде конфісковано  ще 1552 вагони, які мають явно «неправильних власників».

Закон  про примусове вилучення передбачає серйозніші рішення, ніж відомі нині санкції, що лише  тимчасово обмежують права користування. Примусове відчуження не передбачає  компенсації нинішнім власникам.

Зокрема, ст. 4. «Примусово вилучені … об’єкти права власності Російської Федерації та її резидентів передаються у господарське відання на тимчасовій або постійній основі спеціалізованому державному підприємству, яке у разі необхідності створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на базі вилучених об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів (цілісних майнових комплексів).

Процес націоналізації такий: спочатку Кабінет Міністрів формує проєкт рішення про примусове вилучення, потім його  розглядає РНБО, і ухвалює (чи не ухвалює) рішення. Воно вводиться  в дію указом  Президента України.

Уже чимало роз’яснень, що вилучати майно будуть не у «всіх підряд резидентів рф» а лише у тих, хто має зв’язок із державою – агресором.. До речі, російські олігархи Абрамович та Дерипаска вже заявили, що  жодним чином не впливають на керівників країни- агресора.

Революційна законність на стражі офшорів

Однак, закон про конфіскацію російського бізнесу не враховує, що олігархи та мультимільйонери часто мають по кілька «золотих паспортів» не лише Кіпру і Чорногорії, а й Великобританії чи Ізраїлю. До речі, донедавна  в рф подвійне громадянство було офіційно дозволено, чим багато хто встиг скористатися. Хоча провладні блогери й переконують, що для пов’язаних із агресором осіб, небезпека існує, якщо навіть майно  записане  на дружин чи коханок. Насправді конфіскувати іспанські та італійські вілли російських можновладців  без згоди місцевої влади  не реально. А там не надто переймаються «революційною необхідністю»,  і вже не раз заявляли про відсутність дієвих механізмів для конфіскації євромайна навіть кремлівських жителів…

Сам механізм конфіскації – простий, як двері. Кабінет Міністрів має внести на засідання РНБОУ проект рішення про примусове відчуження, тобто список «заводів-пароходів» з уточненням ЄДРПОУ, місцезнаходження та прізвищ власників, а колегіальний орган затвердити ( чи не затвердити) поданий список. Рішення про відчуження водиться в дію Указом президента. От і все. Тобто в основі документа практика «революційної необхідності», тобто позасудові рішення, що не викликають довіри суспільства.

Іншою небезпекою є «ручне управління» процесом на етапі формування списків на конфіскацію: доцільність вилучення. Як відомо,  за бажання прибуткове підприємство  можна  «переписати» на потрібну людину, чи навпаки, бенефіціар зуміє надати  ну дуууже вагомі аргументи, завдяки його підприємство не потрапить у скандальний список, корупцію ж законом не відміниш.

Тому, як зазначив фінансист Юрій Блащук, закон  про примусове вилучення  скоріше «символічно- патріотичний, що теж важливо. Тим більше, що внаслідок війни Україна втрачає і потребує незрівнянно більше, щоб всерйоз розраховувати на ці активи».

Хто потрапить під керівний олівець ?

За даними Національного агентства з питань запобігання корупції,  дія закону може стосуватися  11 141 фізичних осіб та 2976 компаній, що можуть бути пов’язані з країною-агресором. Цікаво, що два місяці тому ЗМІ писали, посилаючись на дані Опендатабот, відзначали, що на початок війни в Україні належало  росіянам та білорусам – аж 16 896 підприємств.

На жаль, за роки незалежності Україна не надто переймалася  власною  національною безпекою. Бізнес сусідньої держави із перших років незалежності почував себе в Україні господарем. Російські гроші (їх було завжди більше) прийшов сюди разом із постачанням нафти, газу, фінансовими потоками, зміцнився і закорінився стратегічними підприємствами типу «Миколаївський глиноземний завод», нерухомістю та стільниковим зв’язком.

Про невиправдану «безпечність» нашої держави  зайвий раз підтвердила нещодавня смерть у сірій прифронтовій зоні  скандально відомого Давида Жванії, якого  не раз звинувачували у роботі на ФСБ. Жванія був співвласником та контролював  «Брінкфорд Україна», що поставляв російські твели на українські АЕС, Керченський суднобудівний завод, Луганський патронний завод, Запорізький абразивний комбінат  і навіть Ковельський машинобудівельний завод. Більшість скуплених підприємств згодом були розорені та знищені.

Аналогічна історія з колишньою гордістю українського автомобілебудування.  Львівський автомобільний завод ще в 2001 році купили на відкритому конкурсі росіяни брати  Чуркіни і майстерно знищили його.

Явну загрозу національній безпеці України становить група компаній «Energy VS», яку  тривалий час пов’язують  із  депутатом  російської госдуми  Олександром Бабаковим, довіреної особи путіна.  На початку двохтисячних  ця структура скупила в Україні вісім стратегічних обленерго – від східного кордону України – до західного, чимало престижної нерухомості типу  згаданого готелю «Премєр-Палас».  Після початку російсько-української війни 2014 року група «Energy VS» розсудливо переоформила свій бізнес на ноунеймів,  частину бізнесу продала Рінату Ахметову.

Аналогічно діяли і менеджери  всім відомої  компанії стільникового зв’язку МТС, що належить російському олігарху Володимиру Євтушенкову.  Завдяки кільком міжнародним угодам компанія перейменувалася на «Vodafone» і.. явно не захоче втрачати український ринок.

Знайшли простий вихід і власники «Альфа банку», написавши заяви про вихід із його  наглядової Ради.

Поки що явними кандидатами на конфіскацію є Промінвестбанк, Міжнародний резервний банк (колишній Сбербанк России,), щодо яких НБУ  проводить процедуру банкротства та ліквідації. За оцінками аналітиків до потенційного списку входить також “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія”, “Завод з виробництва ядерного палива”, “Енергомашспецсталь”, “Татнефть-АЗС-Україна”. Експерти називають також структурами з російським корінням “Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України”, “Газпромзбут Україна”.

У відкритих джерелах з’явився список найбільших російських підприємств, які можуть бути конфіскованими на користь України. Перелік включає як серйозні структури, що можуть впливати на обороноздатність України типу Сумського АО «Насосенергомаш», так і цілком «травоядні» торгівці косметикою.

Тут якраз і виникає одне із  головних питань: хто формуватиме списки «на розкуркулення»? Чи не буде це спробою «переписати» дохідні активи на потрібних людей?

Фірми  Віктора Медведчука та Оксани Марченко, які  також вважаються  кандидатами на «розкуркулення» з точки зору все тієї ж «революційної законності», скоріше всього під дію цього  закону не підпадуть. Подружжя – громадяни України,  а не росії чи Білорусі, що неодноразово підкреслювали. Ймовірно, до них буде застосовуватися стаття Кримінального кодексу України про колаборантів.  До речі, за оцінкою ще одного фінансиста Олександра Падалки, саме застосування нещодавно доповненої статті  1111 КК  України було би  юридично виваженим і більш цивілізованим методом.  Покарання  колаборантам  крім іншого суд передбачає також  ліквідацію юридичної особи з конфіскацією майна.

Є в  згаданому законі й інші прорахунки. Зокрема, аналіз статей 3 та 4  не дає відповідей, як саме будуть реалізовуватися рішення РНБО, у тому числі забезпечуватися  передача майна в державну власність, його реєстрація, механізми майбутнього продажу чи подальших аукціонів.  Коротше, найближчий час покаже, чи стане Закон про відчуження майна  елементом національної безпеки України, чи залишиться  черговим піар-інструментом влади.

Алла Ковтун

До речі, авторка статті написала й видала популярну книгу “Сальдо великих грошей. Історія фінансово-банківської системи України у спогадах причетних”, в якій аналізуються витоки багатьох процесів в нашій економіці, в тому числі й присутність та вплив російського капіталу в попередні десятиліття.

Придбати книгу можна за посиланням:

https://bukrek.net/shop/products/_%D0%90%D0%BB%D0%BB%D0%B0_%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D1%82%D1%83%D0%BD_%D0%A1%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%B4%D0%BE_%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%B9_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%8F_%D1%84%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE_%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B8_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8_%D1%83_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%85_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85?fbclid=IwAR2h56mluuTcUHSa0v2zL0_-m9fKmHXQxLQZp0JNl1fNKRIC9GLUS-yIX1o