МИКОЛА БЕРДЯЄВ: ФІЛОСОФ-МИСЛИТЕЛЬ З УКРАЇНИ
Один із найвидатніших філософів 20 століття народився і жив у Києві. Він володів українською і ось що писав про своє рідне місто: «У душі своїй я завжди відчував образ Печерська. В мені змішалися чернечі та військові інстинкти і визначили характер мого духовного життя».
Потомствений дворянин, він відмовився від кар’єри військового, як цього хотіли його батьки, і присвятив життя філософії, ставши ще за життя відомим класиком. Його називають філософом 21 століття, який випадково потрапив у 20.
Микола Бердяєв народився 18 березня 1874 р. Родина хоча й мала російське коріння, але належала до тих родин, які мали тоді в Києві прозахідну орієнтацію. Його мати, яка була по матері французькою графинею Шуазьоль, майже не говорила й не писала російською, а – французькою. Так само французькою говорили і в їхньому домі.
Микола Бердяєв досконало також володів ще й німецькою мовою, а в його родословній було і польсько-литовське коріння вищого феодально-аристократичного світу Європи.
Така європейська орієнтація зіграла свою роль і на схилі його життя, коли більшовики, після неодноразових арештів та утримування на Лубянці, разом з іншими мислителями у складі так званого «філософського пароплаву» за вказівкою Леніна відправили його за кордон.
23 березня 1948 року Микола Бердяєв помер на околиці Парижу знаменитим ученим зі світовим ім’ям. Що цікаво, наприкінці життя, як це зазвичай і буває, відомий філософ дуже ностальгував за Києвом, згадуючи свій улюблений Печерськ, Лавру, Липки, Хрещатик, Поділ, Царський сад і цвинтар біля Аскольдової могили, де було поховано його предків.
Звісно, знавісніла більшовицька пропаганда, базована на насиллі та інстинктах, не могла сприймати вчення цього філософа, яке базувалось на повазі до свободи та людської особистості.
Його творчість належить до релігійного екзистенціалізму, а започаткований ним філософський напрям – персоналізм – вважає первинною творчою реальністю особистість, а все, що її оточує – проявом творчої активності «вищої особистості» — Бога.
Бердяєв не сприймав більшовицької революції і ось що писав у своїй відомій «Філософії нерівності»: «Соціальний рух, побудований винятково на принципі класової боротьби, культивує не вищі, а нижчі інстинкти людської природи. Він є не школою любові, а школою ненависті».
Ось ще деякі цитати відомого філософа світового рівня:
«Свобода — це право на нерівність».
«Утопії виявилися набагато здійсненнішими, ніж здавалося раніше, й тепер постає інше болюче питання: як уникнути остаточного їх здійснення».
«Свобода не легка, як думають її вороги, які обмовляють її, свобода важка, вона є тяжкою ношею».
«Свобода, особистість, творчість є в основі мого світовідчуття і світоспоглядання».
«Суспільство потрібно організувати так, щоб хліба вистачало для всіх, і тоді духовне питання постане перед людиною в усій своїй глибині».
«Особистість відрізняється від індивідууму, який є категорією біологічною і соціологічною, підпорядкованою частиною і роду, і суспільства, глибиною своєю вона належить світу духовному, а не природному».
«Людина веде подвійну війну: за життя і за безсмертя».
Ну що ж, свою війну за безсмертя Микола Бердяєв виграв.
Тетяна Пивовар
