Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

КОРИФЕЙ УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ ПАНАС САКСАГАНСЬКИЙ

Національна пам’ять українського народу зберегла багато прізвищ відомих родів, які зробили внесок у розвиток певної галузі культури: Ханенки, Драгоманови, Косачі, Грушевські…

Коли ж йдеться про витоки українського театру, то ланцюжок асоціацій «Єлисаветград – «Наталка Полтавка» – перший професійний театр» неодмінно приведе нас до сім’ї Тобілевичів. Ну, пригадуєте? «У Карпа Адамовича і Євдокії Зиновіївни було шестеро дітей, четверо з яких стали корифеями українського професійного театру». Четверо рідних людей з різними псевдонімами, але зі спільною метою. І якщо старшого з цього квартету – Івана Карповича – знає кожен, хто вчився в українській школі (завдяки безсмертним хітам із програм восьмого і одинадцятого класів), то про інших трьох поза професійними колами згадують значно рідше.

Тож сьогодні, в день народження наймолодшого з роду Тобілевичів – Панаса – відновимо баланс і пригадаємо цікаві факти з його творчої біографії:

  1. Псевдонім Саксаганський утворив від назви містечка Саксагань, у якому народилася його мати Євдокія.
  2. У дитинстві рідні називали майбутнього драматурга Фанею. Під впливом батьків у хлопчика рано виявився талант комедійного актора.
  3. Його одногрупниками у Єлисаветградському земському реальному училищі були Євген Чикаленко й Олександр Тарковський. Олександрова сестра Надія була акторкою і дружиною Івана Карпенка-Карого – старшого брата Панаса Саксаганського.
  4. За прикладом брата Миколи спочатку хотів побудувати кар’єру військового. Після Одеської юнкерської школи служив у 58-му Празькому піхотному полку. Проте, скоро змінив думку і серйозно зайнявся акторською діяльністю у трупі Михайла Старицького.
  5. 1890 року очолив власну трупу “Товариство російсько-малоросійських артистів під керівництвом П.Саксаганського”, яка у 1900 році ввійшла до об’єднаного театрального колективу “Малоросійська трупа М.Кропивницького, під керівництвом П.Саксаганського і М.Садовського за участю М.Заньковецької”. Пізніше Панас Саксаганський гастролював у складі різних театральних труп.
  6. У роботі над роллю дотримувався реалістично-психологічного методу. Для цього багато спостерігав за звичайними людьми. Працюючи над роллю, дбав «логіку типу» – єдність і вмотивованість слів, рухів, міміки персонажа.
  7. Головною ознакою професійності актора Панас Саксаганський вважав голос та дикцію. Для цього радив читати скоромовки та гекзаметри з «Іліади» та «Одіссеї».
  8. Блискучий комедійний актор Панас Саксаганський марив роллю Шекспірового Отелло, для цього навіть переклав твір українською мовою.
  9. Панас Саксаганський втілив у життя 107 персонажів. Найвідоміші серед них: Возний Макогоненко («Наталка Полтавка»), Протасій Пеньонжка («Мартин Боруля»), Копач («Сто тисяч»), Стецько («Сватання на Гончарівці»), Голохвостий (“За двома зайцями”) та ін.
  10. Панас Саксаганський є автором знаменитого монологу Свирида Петровича Голохвостого: «Єжелі человєк подимется своїм умом вище лаврської колокольні…».
  11. 1918 року Панас Саксаганський став директором, режисером та актором Народного театру в Києві.
  12. Роль Возного з «Наталки Полтавки» стала і першим, і завершальним перевтіленням Саксаганського на професійній сцені. Останній вихід Панаса Карповича до глядача відбувся 12 травня 1935 року з нагоди святкування 50-річчя його театральної діяльності у Київському державному театрі опери та балету. Його брат Микола зіграв у цій виставі роль Виборного Макогоненка.

Ольга Перевертун