КЛИМ ПОЛІЩУК – ТАЛАНОВИТИЙ ПИСЬМЕННИК ІЗ ТРАГІЧНОЮ ДОЛЕЮ

Ніч минула, промайнула снами.

Скоро день, і над Чурбай-Нурою

Розпливуться сонячні плями.

Ходжу сам, мов тінь із снів забутих,

Тільки серце будить болем душу.

Хто такий Клим Поліщук ?

Клим Лаврінович Поліщук – людина величезного глибинного таланту, якій судилася трагічна доля.Він розділив долю побратимів «Розстріляного Відродження»: у віці 46 років його розстріляли в Сандармосі звірі-енкаведисти…Довгий час його ім’я було заборонене, і лише 1991 року він повернувся до українських читачів з романом «Гуляйпільський батько», виданим 1991 року у Львові.

Народився Клим Поліщук 25 листопада 1891 року у місті Краснопіллі Житомирського пові­ту, у селянській родині. Родина була незаможною. Грамотою оволодівав самотужки та з допомогою батька.

Творчий початок

Під впливом творчості Тараса Шевченка він почав писати вірші, які друкували. У 1905 році декілька віршів Клима Поліщука, без його відома, потрапило до українських часописів «Рід­ний Край» та «Громадська Думка», що звернуло на нього увагу Б. Грінченка, І. Нечуя-Левицького, Г. Бар­вінок та інших відомих письменників. Ось так розпочався його літературний шлях.

У 1909 році опинився в Петербурзі, де навчався в училищі при Академії Мистецтв, відвідував лекції у психоневрологічному інституті, був слухачем кооперативних курсів. Жити й вчитися в столиці, не маючи достатніх коштів, було важко, тож Клим Поліщук у 1912 р. повертається до Житомира. До початку Першої світової війни працює у Волинському губернському земстві.

Подальший життєвий і творчий шлях письменника

У 1915 році Клима Поліщука заарештовують за «мазепинщину» і висилають спочатку в Кременчук, а потім – у Курськ.

Через деякий час він знову потрапляє до Петербурга, де завідував першою українською книгарнею, яка пізніше перетворилася у видавництво «Друкар».

Після лютневої революції 1917 року Клим Поліщук дуже перейнявся соціалістичними ідеями, працював у різних революційних організаціях, але притримувався національного табору і, переслідуваний на Жи­томирщині, дістався до Галичини, де займався винятково письменницькою діяльністю, з якої ледве міг вижити.

Клим Поліщук не був активним учасником власне політичних подій, натомість брав активну участь у літературному та мистецькому житті.

Він був серед засновників та учасників групи «Музагет», «Мистецького цеху», «Профспілки митців слова міста Києва», виступав у «Льоху мистецтва» тощо. Таким чином, у перші пореволюційні роки він був одним із  відомих українських культурних діячів.

Роки еміграції та сім’я Клима Поліщука

Разом із іншими письменниками Клим Поліщук подається услід  за армією УНР до Кам’янця-Подільського, а потім – до Галичини, де пробув до осені 1925 року. Жив і працював письменник періодично у Львові, Перемишлі та Бережанах.

У Львові він знайомиться зі своєю майбутньою дружиною, Галиною Орлівною Мневською. Тут народжується в 1922 році їхня донька Леся.

Львівський період дуже плідний у творчості Полі­щука. Одна за одною виходять друком його книжки «Жменя землі. Галицькі легенди», «Веселе в сумно­му», «Скарби віків. Українські легенди» (1921 р.), «З виру революції. Фрагменти спогадів про «літера­турний» Київ 1919 р.» (1923 р.), повість «Світ чер­воний» (1923 р.)

Активною творчою діяльністю займалась і Галина Орлівна. Втім, «емігрантський» неспокій та пропаганда радянської українізації робили своє. У листах Галина почала переконувати чоловіка переїхати до СРСР і навіть поставила чоловіку ультиматум: або вони їдуть разом, або вона їде сама з дитиною. Попри свої нечіткі політичні погляди, Клим Поліщук не мав ілюзій щодо Радянського Союзу та, вочевидь, здогадувався, що на нього там чекає, але…

Цитата з листа до Галини від 14 грудня 1934 року:

«Не слухати, а своє робити треба було… Це все я, звичайно, робив би, якби не тяга до «ґрунту» та не твоє бажання скоріше повернутись до нього… Мусив піддатися, бо ж любив я тебе й любив Лесю, і не міг дозволити собі лишатися там самому… Не міг дозволити, хоч знав, які наслідки можуть бути, передчував і у видженнях своїх бачив їх».

У 1925 році, отримавши дозвіл на повернення в Україну, Клим Поліщук із сім’єю поселяється у Харкові й протягом кількох років плідно працює.

У Галини Орлівни почався кількарічний роман із російським письменником Володимиром Юрезанським. У 1928 році він розлучився з дружиною.

Звинувачення та арешт

Через деякий час письменника, за сфабрикованими звинуваченнями в приналежності до Спілки визволення України (СВУ), засуджують до десяти років ув’язнення. Покарання він відбуває спочатку в пермських таборах, потім у Казахстані, а з 1935 року – на Соловках.

У 1930 році було заарештовано й вислано на 5 років у Казахстан колишню дружину К. Поліщука Галину Орлівну. Разом із матір’ю Софією Мневською і донькою Лесею Галина боролася за виживання на чужій землі, робила все можливе, щоб дати доньці освіту.

Після закінчення Алма-Атинського університету Леся працювала викладачем ВНЗ і померла в 1971 році, під час операції на нирках. Софія Мневська теж навіки залишилася лежати в казахській землі, а Галина Орлівна в 1955 році померла від раку й похована на Ковельщині. Такий трагічний кінець цієї родини.

Смерть в урочищі Сандармох.

Клим Поліщук був розстріляний 3 листопада 1937 року в Карелії в урочищі Сандармох за кілька місяців до уявного «звільнення» в ознаменування 20-річчя жовтневої революції. Йому було 46 років.

Іншою ймовірною причиною вбивства людей за кілька днів, за версією істориків, вважається підготовка до війни з Фінляндією. Влада не хотіла, аби у жодному разі ні в’язні, ні інформація про табори не поширювалась за межі Союзу.

Пам’ятник на батьківщині

Літературознавці називають Клима Поліщука «одним із найяскравіших авторів».

На батьківщині письменника, у селі Краснополі Чуднівського району, встановлено пам’ятник, автором якого є скульптор Віктор Стукан.

У Житомирі 19 лютого 2016 року за пропозицією топонімічної комісії одна з вулиць перейменована на честь Клима Поліщука.

Видатний письменник

Клим Поліщук займає видатне місце в українській літе­ратурі 20—30-х років. Його творчість надзвичайно цінував Осип Турянський, який писав:

«Мова Поліщука дуже гарна. Про неї мож­на сказати те саме, що й про Коцюбинського, при читанні якого придніпрянець каже, що це чиста мова Великої України, а галичанин має враження, що так і в Галичині говорять. Оце секрет єдиної літератур­ної мови… Ось яке літературне обличчя Клима По­ліщука: оригінальний психолог, могутній маляр тайних тремтінь людської душі, поет боротьби й віри в сонце. Ця віра в сонце відрізняє його від москов­ських письменників-нігілістів і робить його близьким і рідним українському серцю».

 Підготувала Катерина Лузан