Юрій Дрогобич – український Джорджо да Леополі

Традиційно жовтень зустрічає нас одразу святом – Український День Вчителя, або ж іншими словами – День працівників освіти. Уже 28-ий рік поспіль перша неділя місяця присвячена нашим викладачам і викладачкам, тим, хто навчає нас зараз, і тим, завдячуючи кому освіта загалом розвивається.

Серед плеяди українських освітян не можна виділити когось найвідомішого чи найуспішнішого. Усі більшою чи меншою мірою вносили і вносять свою частинку в історію розвитку сфери викладання. Та сьогодні ми хочемо розповісти детальніше про одного із них – це Юрій Дрогобич.

Він – ректор найстарішого університету в Європі, автор першої української друкованої книги. Він – той вихідець із нашої Батьківщини, який досяг чи не найвищих висот на освітніх та наукових теренах Західної Європи. Усе це й доводить, що таку персону історія пам’ятатиме ще довго.

Справжнє ім’я – Юрій Михайлович Донат-Котермак – пробуло з ним не велику частину життя. Раніше серед вчених-емігрантів було заведено замість прізвища ставити місто, із якого вони родом. Так, будучи вихідцем із Дрогобича, він і обрав це слово замість Донат-Котермак. Це не єдина форма йменування, за якою його запам’ятали. На посаді ректора Болонського університету до нього зверталися як Джорджо да Леополі, тобто Юрій зі Львова.

Першу вищу освіту як бакалавра, так і магістра чоловік здобув у Яґеллонському університеті (Краків). Надалі переїхав до Болонії, де й відбулося найвагоміше становлення його як еталону освітньої сфери. До речі, обидва населених пункти тоді вважалися найбільшими гуманістичними центрами Європи.

Болонський університет нагородив його ступенем доктора філософії та медицини, дав змогу опісля викладати студентам астрономію. Що цікаво, за проведення лекцій він отримував подвійну заробітню плату, на той час це 200 лір замість 100, як в усіх. А це свідчить про висококласну цінність його як спеціаліста. Так із звичайного студента він виріс аж до ректора найстарішого університету Європи. І в 1482 році його історія в цих стінах завершується, та ні в якому разі не кар’єра загалом.

Уже через рік під його авторством виходить «Прогностична оцінка поточного 1483 року». Вона включила в себе частину географії, астрономії, філософії та метеорології. Так, це став перший випадок випуску друкованих книг українцем. Оригінали яких ще досі зберігаються в бібліотеках Кракова і Мюнхена. Що цікаво, у розділі «Про становище Польщі» Юрій Дрогобич наголошує, що Львів і його мала Батьківщина належать не до Польщі, а до Русі. Тобто «Королівство Руське» – колишні володіння галицько-волинського короля Данила Романовича. Так, навіть живучи в різних куточках планети, своє коріння він не забував і відстоював його цінність.

Віддавши честь Болонському університету, надрукувавши першу книгу, український Джорджо да Леополі повернувся до найпершої Альма-матер своєї вищої освіти. Спочатку займав посаду професора, надалі й до кінця життя носив горде звання ректора Яґеллонського університету.
Ще один важливий момент: чому ж назва самого міста Болонія, де вагому частину життя провів Юрій Дрогобич, досі на слуху по цей день?

Усе просто! Ще 23 роки тому саме там була створена Болонська декларація – угода про єдині стандарти вищої освіти. Цей процес зближення і гармонізації систем діє з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти. Відтак, кожен ВНЗ країн-учасників повинен мати бакалаврат і магістратуру, використовувати єдину систему оцінювання – ECTS (A, B, C, D, E, FX, F як підсумкові бали), кредитну систему та інше.

17 років тому й Україна вступила до Болонського процесу, що дало поштовх до структурних перетворень за узгодженою системою стандартів, критеріїв та характеристик. До того ж, це дозволило нам стати визнаною частиною європейського освітнього й наукового простору. Станом на сьогодні ми активно впроваджуємо наступні пріоритети: збалансована академічна мобільність та посилена роль вищої освіти у досягненні Цілей сталого розвитку.

Тетяна Зеленько,
студентка факультету журналістики Університету Грінченка