ІСТОРІЯ ОДНОГО ДНЯ, ЯКИЙ СТАВ ІСТОРІЄЮ
Ми підготували для вас дайджест зі спогадів очевидців та учасників історичного дійства, коли до сесійної зали Верховної Ради України вперше внесли Український прапор. І хоч досі тривають дискусії – 23 чи 24 серпня відбулась ця історична подія – але насправді суть і важливість свята від того не змінюються.
У цих спогадах вирує атмосфера, яка спонукала до історичних змін. Почитайте і переконайтесь самі.
«Шановні колеги! Я хочу запропонувати невеличке доповнення. Мені сказали, що на вулиці є той прапор, з яким українці стояли на барикадах біля Верховної Ради Росії. Я прошу, щоб саме цей прапор був встановлений у нашому залі. І ще я пропоную, щоб до того, коли приймемо рішення про національну символіку, про національний прапор, наш прапор був піднятий над куполом верховної Ради».
(В’ячеслав Чорновіл, народний депутат України, Стенограма Верховної Ради України)
«І тоді ми взяли цей прапор, внесли його в Верховну Раду. Особисто мене тоді переповнювала гордість за наш народ, за те, що українці не змарнували нагоду створити свою державу, адже створити державу – це найбільша перемога для нації», – ділиться спогадами Іван Заєць, який разом з В’ячеславом Чорноволом, Миколою Поровським та іншими тогочасними депутатами зображений на знаменитій картині «Державотворення», що й сьогодні висить у кулуарах парламенту.
(Радіо Свобода, 23 серпня 2016 року)
«Шановні народні депутати, український народ! Сьогодні завершується торжество історичної справедливості. Ми повертаємося в лоно цивілізованих держав, опираючись на багатовікову традицію нашої державності – демократичної, миролюбивої і відкритої для всього світу. Виходячи з цієї традиції і з традиції пошани до національних святинь, а також традицій боротьби за незалежну Українську соборну демократичну державу, пропоную внести національний український жовто-синій прапор і встановити в приміщенні і на куполі Верховної Ради України…» (Роман Лубківський, народний депутат, стенограма Верховної Ради України)
«Від Софіївського майдану надійшла маніфестація, котра принесла під стіни Верховної Ради величезне полотнище синьо-жовтого прапора. На майдані його освятив єпископ УАПЦ Володимир (Романюк). Процесія передала прапор нам, народним депутатам.
Всі ми клякнули на коліна і поцілували край знамена. Я тримав правий край прапора, а протилежний його кінець ніс В’ячеслав Чорновіл. Ми рушили із знаменом до Верховної Ради». (Микола Поровський, Вікіпедія)
«Я сприймав всі ці події візуально через свою фотокамеру. Для мене було важливо, яка динаміка, емоції, розвиток ситуації. Пам’ятаю, як все починалось з майдану Незалежності. Зібралися люди, тримали прапори. Потім вишикувались і пішли в бік парламенту. Попереду йшли священики, а перед ними, як завжди, бігли фотографи. Біля парламенту ще не було паркану, тож люди підійшли, розгорнули цей великий прапор і почали стояти, чекаючи на рішення про ухвалення Акту незалежності. Було багато знайомих облич, багато інтелігенції. Тепер я ходжу на мітинги, то обличчя у людей здебільшого злі, а тоді були такі світлі, омріяні. І от під кінець засідання я бачу, що через центральний вхід депутати почали проносити прапор. Я зняв, як вони проносять цей великий прапор у фойє і в зал. Потім встиг піднятися ще й на балкон. Я дуже щасливий, що доля дає мені таку можливість бачити історичні події. Я пишаюсь цим». (Єфрем Лукацький, фотограф, інтерв’ю Радіо Свобода, 23 серпня 2016 року).
