Історія одного “білого” коридору
Коридори Києво-Могилянської академії нічим не відрізняються один від одного, мають звичний собі вигляд як для коридорів. Окрім одного. Коридор на першому поверсі, за який взялись дві активні студентки-художниці – Галина Осадча та Марія Пашкова, тепер не тільки має назву – «Білий простір», та ще й існує немов окремий вимір, як самостійна частина академії – арт-простір чи антикафе.
«Ми проходили мимо цього коридору й це було на рівні якихось загальних думок, мрій, що, мовляв, було б класно зробити тут щось гарніше», – говорять дівчата.
Однак усе змінилось в один чудовий липневий день 2014 року під час приємних посиденьок за чаєм у художній студії, коли їхній керівник поставив питання руба: «То ми щось робимо чи ні?». Цей натяк нарешті перестати ляси точити, а взятись до діла, Галя та Маша одразу зрозуміли. Тому наступного дня юних активісток вже можна було побачити не з чашкою чаю в руках, а з пензлями: дівчата вирішили, що біла фарба з художньої студії дуже пригодиться і допоможе «переодягти» стіни у нове забарвлення, від якого коридор одразу і отримав назву. Велика кількість волонтерів, які спершу були друзями Галі та Маші, потім друзями друзів, а потім і зовсім незнайомими, проте небайдужими людьми, – ось на яких «китах» тримався простір на початковому етапі його створення. Так, хтось допомагав фінансово, зокрема, батьки студенток та керівник, хтось дарував книги, шив подушки, а деякі студенти забували про свою лінь та втому і долучались до фізичної роботи.
«Це було спонтанне рішення, але воно з’їло місяць життя. Це був full-time роботи впродовж всього серпня, тому що в нас була мета – відкритися на початку навчального року. Ми паралельно почали працювати, гроші збирати, запустили сторінку на Facebook, почали накопичувати вже якісь community. Ось так коридор почав потроху перероджуватись», – розповідає Галя.
За час свого існування антикафе накопичило доволі велику бібліотеку як для невеликого коридору. Тут можна знайти безліч цікавих та незвичних книг.Скажімо, перша, яка одразу впала у вічі, – книга «Про буддизм та його принципи»: читаєш та ловиш дзен одночасно. «З такими бібліотеками, вільними і відкритими, як ця, починають з’являтися усі старі книги. Хоча я помітила з часом, що почали зникати деякі хороші книжки, але я дивлюся, що й нові з’являються. Тобто обіг якийсь невеличкий є, але все залишається в якомусь тренді, не в ленінському, а буддистському», – каже Галя. Дівчина відкрила нам невеличкий секрет: вона теж має вдома книгу, яку взяла із «Білого простору», і все ніяк не може її повернути J Але це частина формату, який обрали студентки. Вільний простір – отже, воля до дій: хочеш, щоб книжка тепер жила у твоїй бібліотеці, – забирай. «Це хороші книжки, нам вони теж просто так дісталися», – сміються художниці.
У «Білому» коворкінгу відвідувачі не лише пробують себе в ролі буддистів, а й приходять сюди на різні цікаві культурні заходи: квартирники, поетичні вечори, кіноклуби, освітні події та навіть зустрічі феміністок. З цього приводу дівчата мають своє кредо: «Більше мистецтва, більше мистецтва, більше мистецтва!», так що вони завжди відкриті до подібних програм. Тут проводила свою арктичну виставку на честь захисту тварин організація WWF, а працівники благодійного фонду «Молодь за мир» холодними зимовими вечорами ділились із безхатченками бутербродами та віддавали їм теплий одяг.
У «Білому просторі» теж є ще одна невеличка благодійність для відвідувачів: тут пригощають безкоштовним смачним чаєм, який роблять за особливим рецептом. «Ми його робимо в капельній кавоварці, і це дуже зручно! Насипаєш у фільтр чаю, він вариться там, і в результаті у тебе виходить літр чаю без чаїнок. Налив собі і пішов», – поділилась технічними секретами Галя.
Також цей арт-простір є хорошою платформою, де би кожен міг організувати якусь подію, головне – завчасно попередити Галю та Машу. Для цього навіть не потрібно ніяких папірців, документів: «Білий простір» проти цього бюрократизму, що панує скрізь і усюди. «У «білому» арт-просторі є оцей дух незалежності, свободи, але при цьому з певним рівнем відповідальності, адже в нас досі не було серйозних форс-мажорів щодо безпеки чи з охорони безпеки життєдіяльності», – розповідає Галя.
Як бачимо, головне в житті – мати бажання та уміння зрушити з початкової точки мрію і почати втілювати її в реальність усіма засобами. І якщо ви правильно хочете та добре дієте, тоді відсутність коштів та негабаритний коридорчик ніколи не стануть Вам на заваді!
Вікторія Арцибарська, студентка 4 курсу Інституту журналістики КУБГ
