Як Тіціан допоміг одружитися закоханим

Творчість одного італійського живописця, кращого представника Венеційської школи епохи Високого і Пізнього Відродження не лише зачарувала увесь світ своєю гармонійністю, а й допомогла одружитися парі, шлюб якої здавався неможливим.

Його ім’я стоїть поряд із такими митцями як Мікеланджело, Леонардо да Вінчі і Рафаель.

Це – Тіціан Вечеліо – художник, який переважно писав картини на біблійні та міфологічні теми, а також прославився як портретист.

Одного разу до митця завітав високопоставлений венеціанський царедворець  Ніколо Ауреліо. Справа, яка змусила його звернутися до Тіціана, була дуже делікатною. Чоловік уже у віці, Ауреліо, задумав  одружитися на молодій вдові Лаурі Багаротто. Але для чиновника такого рангу це був ризикований крок. По-перше, батько нареченої був страчений в Падуї за військову зраду Республіці. А по-друге, люди, дізнавшись про шлюб,  могли подумати, що Ніколо привернула не так дівчина, як  залишений її покійним чоловіком спадок – вдова дійсно була дуже  багатою. І для Ауреліо виникла потреба у картині, яка б підкреслила  піднесений, а не грубо-матеріальний характер любові замовника. Лише Тіціан, з властивою йому розважливістю і мудрістю, зміг би  запропонувати якийсь відповідний алегоричний сюжет, і тоді б картина стала гідним весільним подарунком для нареченої венеціанського царедворця. Дозвіл на шлюб венеціанського чиновника із вдовою і, по суті, донькою державного злочинця обговорювала на той час комісія на чолі з дожем. На щастя молодят, згода була отримана, і, як відомо, не без роботи Тіціана.

Так, близько 1514 з-під пензля  митця народилася картина «Любов небесна і Любов земна».

Розглянемо шедевр детальніше.

1. Наречена. Навряд чи це портрет Лаури, оскільки зображена поряд оголена жінка могла б зашкодити на той час репутації вдови. Це ідеалізований образ нареченої.
2. Сукня. Як показав радіографічний аналіз, спочатку Тіціан написав її червоною. Однак у списку приданого Лаури зазначалося вінчальне плаття із білого атласу. Пояс, символ подружньої вірності, і рукавички – теж атрибути весільного вбрання: женихи дарували ці речі на заручення в знак серйозності намірів.
3. Вінок. Вічнозелений мирт – рослина Венери, що символізує любов і вірність.
4. Чаша. У подібних посудинах венеціанським нареченим женихи за звичаєм вручали весільні дари.
5. Кролики. Символ родючості поруч з фігурою нареченої – побажання молодим численного потомства.
6. Оголена жінка. На думку більшості дослідників, це богиня Венера. Вони з нареченої дуже схожі, оскільки в античній поезії наречену нерідко порівнювали з богинею любові. Венера благословляє земну жінку на заміжжя.
7. Пейзаж. За спиною персонажів змальовані два контрастних символи, пов’язані із подружжям: дорога в гору – важкий шлях розсудливості й вірності, рівнина – тілесні насолоди в шлюбі.
8. Купідон. Син Венери. Крилатий бог кохання тут – посередник між богинею і нареченою.
9. Фонтан. На ньому герб родини Ауреліо. Саркофаг (символ смерті), з якого тече вода (символ життя). Рельєф на мармурі зображує побиття Адоніса ревнивим Марсом: згідно з міфологією, юнак загинув від рук бога війни. Це не тільки вказівка ​​на те, як трагічно закінчилася любов богині Венери, а й нагадування про сумне минуле Лаури Багаротто. Сцена насильства на саркофазі є пам’яттю про несправедливу страту батька Лаури.
10. Світильник. Антична лампада в руці у Венери символізує полум’я божественної, піднесеної любові.

Ось таке воно – кохання старого чиновника до молодої вдовиці. Просвітлений і урочистий колорит, парадоксальне примирення чуттєвого і піднесеного роблять «Любов небесну і любов земну» справжнім гімном жіночої краси.

Анжела Слюсаренко