ЯК ФОЛК ПЕРЕДАЄ ДУХОВНУ СИЛУ НАРОДУ

 Музичний гурт MniShek, який буквально кілька років тому з’явився на вітчизняному музичному ринку, уже заявив про себе як про оригінальне креативне явище: поєднує фольклорну музику з сучасними тенденціями та став учасником багатьох музичних конкурсів і фестивалів.

СловОпис в рамках нового проекту «Творчі посиденьки» поговорив із лідеркою та вокалісткою гурту Анною Міщенко. Про все: і про Євробачення, і про російські романси, які, як виявилося, насправді українські, і навіть про таку відому історичну персону, як Марина Мнішек.  

• Почнемо з Євробачення. Ваша група MniShek також претендувала на конкурс і, якби ви перемогли, то, звісно, не було б отих скандалів, якими супроводжувались ці події. Розкажіть трошки про цей відбір.
• Нам подзвонили, запропонували взяти участь, ми відправили свою заявку, але, я думаю, що наша пісня виявилась трохи неформатною, бо на цьому наші відносини з Євробаченням закінчилися.

• А чому неформатною?

• Не знаю, може, це така відмовка, але ми часто чуємо таке: музика неформатна, музика не підходить, треба робити щось простіше… Але куди простіше? Як ти зробиш простіше? Тому, я думаю, будемо пробувати ще.
• 

• Гурт MniShek молодий, йому всього кілька років. Розкажіть, як ви його створювали? Я чула, що це відбувалося в небанальний спосіб.

• Я розмістила оголошення. До цього я трошки пробувала співати сольно, але в мене весь час було таке відчуття, що мені чогось не вистачає, що я хочу щось додати, що я хочу живої музики, хочу з музикантами співати. Була внутрішня така потреба. І я просто в інтернеті зробила оголошення, причому мені було дуже страшно, я думала, що прийдуть якісь страшні дядьки злі, я не знаю, чого я так думала ( сміється). Але, думаю, все одно зроблю це і буде моя совість чиста.

• Прийдуть і будуть засуджувати, бо злі ж?

• Так, у мене щось в голові така картинка була. Не дуже оптимістична. Але я це зробила. І почали потихеньку знаходитися хлопці, і я потім усвідомила, що це було одне з найкращих рішень взагалі в моєму житті, що я знайшла саме тих людей, яких потрібно. Словом, я всіх їх дуже люблю.

• Як ви підбираєте репертуар, як знаходите вихід на ваші самобутні пісні?

• У нас є авторські пісні, які або хлопці пишуть, або в мене є подруга, співачка дуже класна, Оля Горбенко, і вона нам всім тексти пише, і музику періодично. Я ніяк не наважусь сама писати, хоч мені всі кажуть – треба, треба, але я якось не вірю у себе в цьому плані. Думаю, що треба спробувати. Є також народні пісні. От їх я відбираю сама, а критерій такий – наскільки я цю пісню відчуваю. Тому що потім мені треба буде це передавати, достукатись до слухача, отож я сама маю цю пісню відчувати максимально. Так і вибираю. По-різному буває, хтось щось порадить. Були такі ситуації, що пісня так з’являлась, бувало, що просто в інтернеті знайшла. Прослуховувала там якісь записи автентичні, щось запало в душу, і ми її теж беремо. Дуже різні механізми створення.

• Ваша група руйнує стереотипи. Оскільки вважалось, що оці романси – не українські, а ви їх робите українськими. «В саду осіннім айстри білі» і «Ой, мороз, мороз». Чому ви вирішили це робити?

• Перша пісня «В саду осіннім айстри білі», яку ми зробили, то нам просто було цікаво показати, що є така пісня, що вона насправді наша, а вже потім ми отримали таку велику потужну підтримку аудиторії. Дуже багато схвальних відгуків, і ми зрозуміли, що людям це потрібно, цікаво і це актуально. А вже наступним кроком було створення пісні «Ой, мороз-мороз». Тому це все завдяки людям.
• 

• Квоти, які зараз є для української культурної продукції на радіо, ТБ – вони виправдали ваші очікування, наприклад?

• Є плюси й мінуси. Плюси – таку музику сприймають масово, бо раніше було складно співати українською, хоч ми й живемо в Україні, але сприймалося не завжди так, як хотілося, тим паче фолк. Бо було таке упереджене ставлення, що це якась шароварщина, або ще щось, і тут теж треба було змінювати думку.

А з мінусів –  те, що топові радіостанції  як не брали молодих виконавців, так і не беруть досі. І, виходить, що відомі артисти починають співати українською – їх беруть, а тих, які вийшли на ринок, не беруть. Тому туди пробитися й досі залишається дуже важкою справою.

• Я послухала ваші пісні. Ви намагаєтесь донести оцю народну глибинність, досліджуєте її. Наскільки вам заважає отаке стереотипне сприйняття фолку як шароварщини?

• Зараз ставлення до нього трошки змінюється, і це вже плюс. Але я знаю, що таке ще є. Чому я стала цим займатись? Бо я люблю цю музику, люблю фолк, народні пісні, вони мені подобаються. І я хотіла донести, показати, що насправді ці пісні надзвичайно глибокі й красиві. У них дуже багато нашарувань. Навіть енергетично. Це пісня, яка йде через покоління, через століття. Для мене дуже важливо пам’ятати це. Насичуватись цим.

• Це сила, правда?

• Так. Я хотіла, щоб люди це побачили, але, можливо, в класичному виконанні сприймати такі пісні важко. Тож треба знайти такі шляхи, як це людині донести. І можна, якщо поєднувати якісь сучасні звучання з мотивами народними, і так ми вирішили, що ми це робимо й будемо робити.

• Ви поєднуєте фольклор із сучасними мотивами. Захоплюєтесь прадавньою Чорноліською культурою. Розкажіть про це.

• У мене дідусь родом із села Лісовичі на Київщині. І мене дуже часто туди відправляли і влітку, все літо там відсиджувала, і на свята, і ця любов до землі мене спонукала до досліджень. І не лише вона. В мене дядько – мамин брат – в молодості захоплювався археологією, історією, досліджував цей край, ходив по тих горах, багато знаходив і різних пам’яток, і всього, і я ніби продовжила його справу, теж зайнялася дослідженням. Тож своє дитинство я провела в таких легендарних місцях. І вирішила, що про це також треба сказати.

• А чому у вас така назва – MniShek? Мабуть, вас про це не одна я питаю, чи простежуються тут якісь паралелі з відомим історичним персонажем Мариною Мнішек?

• Це одне з перших запитань, яке нам ставлять: чи є якась історія, чому Мнішек? Але якоїсь таємниці, чому саме Мнішек, немає. Я колись, коли було десь років 14, не пам’ятаю, де я побачила це прізвище, але воно мені здалося цікавим, незвичним, я думаю, воно відклалось у мене десь там на підсвідомості. І коли я вже почала співати сольно, я згадала про це, і коли хлопці до мене приєдналися, ми вирішили, що залишимо це як назву гурту. Як незвичне, цікаве, бо всі відразу: «Чому Мнішек»? І так воно буде краще запам’ятовуватись.

• Про себе трошки розкажіть.

• Я географ за першою освітою, закінчила географічний факультет. Потім пішла на історичний факультет, там захистила дисертацію з етнології вже, я думаю, що там моя любов проявилась уже якнайкраще. У мене дисертація була: «Образ дерева в традиційній обрядовій культурі народу України». Ну і досі, вже після тієї наукової роботи, я продовжую цим цікавитися, окрім пісень, періодично якісь матеріали читаю, і мені це досі цікаво. І це важливо, і потрібно.

• Дослідили, що роль дерева сильна в українській культурі?

• Я проводила порівняльний аналіз з іншими країнами Європи, то дерево в обрядах, календарному циклі, те саме деревце на Івана Купала, новорічна ялинка – це все з того часу ще залишилося у нас. І в обрядовості родинній: це і весілля, й обряди при народженні дитини, смерті, там дуже багато паралелей, багато інформації.  І от я саме це й досліджую.

Ми взяли дерево як один із символів гурту, бо в нас логотип такий – ромб із крапкою в центрі – це як символ засіяного поля, і ще одним таким символом у нас є дерево. Ми його використовували на деяких концертах, у нас є таке блакитне дерево, класне дуже. Ми взяли його за символ, і це теж пов’язане з тим, що я цим займалася. Зв’язок поколінь, передача цих знань, передача того ж фольклору від одного покоління до іншого.

• Аню, що вас надихає?

• Що надихає? Мене особисто – природа, я відчуваю її на підсвідомості. Народні пісні, бо паралельно я слухаю багато всього іншого. Це інші гурти, які працюють в цьому напрямку, я теж їх слухаю, цікаво, знаю, хто що співає, хто що робить. Це такі ключові моменти: музика і природа навколишня.

• І в планах, окрім як претендувати на Євробачення, що ще?

• Зараз готуємо сольний концерт у Черкасах, хочемо представити потужну класну програму. А потім – фестивалі, треба там себе дуже добре показати. Працюємо і далі будемо працювати.

• Успіхів вам.

Розмовляла Тамара Куцай