Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

ГРАФІТІ МЕРТВОГО МІСТА

26 квітня 1986 року сталася одна з найжахливіших катастроф за всю історію людства – вибух 4-го реактора на Чорнобильській атомній станції. За цим простим реченням ховаються сотні втрачених життів, тисячі жертв та мільйони сліз. Ця катастрофа змінила життя людей  у багатьох місцях та містах планети, а в одному місті припинила його назавжди. Звісно ж, йдеться про місто Прип’ять.

Минуло вже 35 років після трагедії і зараз життя тут починає відроджуватись в якійсь особливій формі. Місто наповнюють нові жителі-привиди. І мова – зовсім не про міфічних істот. Моя історія про графіті мертвого міста.

Дуже часто жителі великих міст під словом «графіті» розуміють якість прості малюнки чи написи, які вони кожного дня зустрічають на багатьох будинках. Саме тому більшість вважає графіті вандалізмом. Такий прояв «художнього вандалізму» не оминув і Прип’ять. Наприклад, у басейні «Лазурний» також можна побачити подібний недоречний напис.

Проте у моїй історії йтиметься про справжні витвори урбаністичного мистецтва. У 2000-х роках група художників з Німеччини отримала офіційний дозвіл на розміщення їх графіті у Прип’яті. Вже більше 15-ти років стіни будівель заполонили тіні людей, які ніби залишили свій відбиток на них під час ядерного вибуху.

Шокують і малюнки художника, який зображує обличчя людей, що кричать від страху перед страшною катастрофою.

Окрема серія картин присвячена зображенню тварин на стінах будівель. Цим художник хотів сказати, що місто звільнилося від людей і зараз повністю під владою природи.

Однією з робіт, яка мене дуже зацікавила, стала картина невідомого українського художника на стіні стадіону. В очі кинулося не саме зображення, а питання: «Які відповіді ми тут шукаємо?». Знавці Чорнобильської зони відчуження стверджують, що, питаючи це, художник мав на увазі те, що молоді люди нарешті почали цікавитися історією Чорнобиля, вони хочуть знати, що тут сталося і як насправді це відбулося.

Думки щодо графіті розділилися. Колишні жителі Прип’яті вважають, що вони знівечили обличчя міста. Деякі вважають, що графіті порушили автентичну атмосферу. Проте знайшлися й прихильники такої творчості, які вважають, що графіті підкреслюють «пост ядерну» атмосферу міста. Особисто мені до вподоби ці малюнки, адже вони дійсно мають сенс та ілюструють «обличчя» жахливої історії. Але, як говорить відома всім приказка: «На колір та смак товариш не всяк».

Марія Пісоцька