Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

ГЕНІАЛЬНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МАТЕМАТИК МИХАЙЛО ОСТРОГРАДСЬКИЙ І ЙОГО НЕОЦІНЕННИЙ ВКЛАД У РОЗВИТОК СВІТОВОЇ НАУКИ

Життя великого українського математика та фізика Михайла Васильовича Остроградського – одного з провідних математиків середини XIX ст., якого у 2001 році ЮНЕСКО внесла до списку видатних математиків світу – історія про хлопчика, який страшенно не любив сидіти за партою в школі, проте, закохавшись одного дня в науку, став геніальним математиком.

Михайло Остроградський народився 12 вересня 1801 в селі Пашенівка, Козельщинського району Полтавської губернії, і був сином заможного поміщика. Сьогодні його б назвали типовим мажором, адже дитиною він зовсім не любив учитись, проте, за сприянням батька, початкову освіту все таки здобув в пансіоні при Полтавській гімназії. В той час директором гімназії був відомий український поет І. П. Котляревський.

Юнаком Михайло Остроградський прагнув стати військовим. Мабуть, його вабила солдатська форма, яка, однозначно, зводила б із розуму дівчат. Остроградський був високого зросту та мав гучний голос, тож військовий стрій, безперечно, б йому личив. Оскільки гімназію Михайло не закінчив і в математиці надто не відзначався, то батьки вирішили віддати його до одного з гвардійських полків у Петербург. Проте рідний дядько наполіг, щоб хлопець навчався у Харківському університеті.

І ось саме тут, у цьому університеті, в Михайла зародилась любов до математики під впливом викладача університету професора Павловського, на квартирі якого він мешкав.

Мабуть, сьогодні професор міг би стати успішним коучем та гарно заробляти на тренінгах з мотивації, адже Михайло Остоградський не тільки блискуче склав екзамени за трирічний курс університету, а й здобув ступінь кандидата наук. Правда, від усіх атестатів він згодом відмовився, зіткнувшись з неприступною бюрократичною системою освіти.

Кращої долі вирішив шукати у Парижі, де викладали найвидатніші вчені-математики. Він відвідував лекції в Сорбонні і в College de France. Тут на Остроградського звернули увагу Лаллас, Фур’є, Ампер, Пуассон, Коші. За їхніми рекомендаціями Михайло Васильович був запрошений в якості професора в коледж Генріха IV. Вже тоді він пропагував метод практикоорієнтованого навчання і писав: «Дайте в руки дітям інструменти… дитина мусить сама провадити основні досліди з хімії, математики, астрономії, використовуючи все, що є під рукою… Коли ж діти поступово навчаться користуватися сокирою, молотком, пилкою, рубанком, коли ж вони навчаться виготовляти нескладні геометричні фігури, апарати для астрономічних, механічних спостережень, настане час дати в руки їм компас та рейсфедер…».

Михайло Остроградський, згідно з даними Вікіпедії, написав понад 40 праць із математичного аналізу (нескінченно-малих, інтегрування раціональних функцій), математичної фізики (диференціальні рівняння поширення тепла у рідких твердих тілах), теоретичної механіки (принцип можливих переміщень, варіаційні принципи механіки, теорія ударутеорія пружності, поширення хвиль на поверхні рідини тощо), написаних переважно французькою мовою, друкованих у «Мемуарах» і «Бюлетенях» Петербурзької АН. Остроградський  також відкрив метод інтегрування раціональних функцій (метод Остроградського) і встановив формулу перетворення інтеграла по об’єму в інтеграл по поверхні, названу його ім’ям (формула Остроградського1828, опублікована 1831). Він – один із засновників петербурзької математичної школи. Його учні — математики І. О. Вишеградський, М. П. Петров, Д. І. Журавський, І. П. Колонг. Світ знає його дослідження з теорії чиселалгебритеорії імовірностей та варіаційного числення.

Світ знає його ще й по формулах, які він відкрив: формула Ліувілля-Остроградського та Остроградського – Гаусса.

Приятелював з Тарасом Шевченком.

Резюме Михайла Васильовича виглядало б дуже вражаюче, адже згодом його було обрано академіком Імператорської академії наук у Петербурзі і почесним доктором Віленського і Гельсінгфорського університетів, у 1834 році – членом Американської, у 1841 році – Туринської, у 1853 році – Римської та у 1856 році – членом-кореспондентом Паризької академій наук. Вищі спеціальні навчальні заклади вважали за честь мати його у себе професором.

Явний трудоголізм Михайла Васильовича відобразився на його сімейному житті. У 1831 році він одружився на Марії Василівні Купфер. У них було 3 дітей: син і дві дочки, але у 1857 році дружина його покинула, не витримавши постійної зайнятості чоловіка.

Остроградський мав ще багато задумів у науці, в математиці. Але не судилось. Перебуваючи в селі Довгому, він тяжко захворів і 1 січня 1862 року Михайло Васильович у віці 61 рік помер у Полтаві в домі Старицьких від паралічу легенів.

Його вклад у розвиток науки, яка, як відомо, є основою розвитку людського прогресу – неоціненний. Тож пишаймося нашим славним співвітчизником!

Христина Білас