Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

ГАЙ

Гай – невеликий, переважно листяний ліс.
Чому гай – це гай? Тут все складно. Викликає аналогії слово гаятись – це коли зачудовано роздивляєшся яскраві літні чи осінні фото гаю взимку, коли насправді потрібно швиденько бігти на роботу))
Є різні версії щодо появи слова: від місця заклинання до місця, де кричать птахи. Є ще в литовській мові giedotl – співати. Тож слово могло піти звідки завгодно.
Є ще багато давньоримських державних і політичних діячів із цим іменем, серед яких, наприклад, Гай Юлій Цезар. Збіг обставин? Хтозна. Може, кмітливі українці назвали місця, в яких він гіпотетично міг бачитись із Клеопатрою, гаєм, але хто достеменно знає? 🙂 “Люди охоче вірять тому, чому бажають вірити”, – так казав цей відомий політик і полководець, реформатор, окрім усього іншого, календаря та дорожнього руху.
В Україні гаї дуже люблять оспівувати поети.
А я у гай ходила
По квітку ось яку!
А там, дерева – люлі,
І все отак зозулі
Ку-ку!
Знайоме з дитинства Павла Тичини…
Гай для душі українця – дуже трепетне слово. Тож не загаятись би, оцінити цю красу, на фоні якої час від часу зозуля натякає про плинність і важливість часу…
#Словопис #рідна_мова #вивчаймо #знання #силапізнання #гай