Емський указ і «ярижники»: як нищили українську мову

Вінцем великодержавного шовінізму проти української мови та загалом українців став Емський указ.

Імператор Олександ ІІ, перебуваючи у відомому на той час курортному німецькому містечку Бад-Емсі, настрочив свій черговий монарший указ. «Запрєтіть, наказать, унічтожіть…» Все, як у них завжди й буває.

Напередодні Емська депеша, яку він відправив з цього курорту, стала причиною Франко-пруської війни (1870). А Емський указ, датований 18 травня 1876 року, став апогеєм заборон всього українського.

Про що йшлося?

Категорично заборонялось друкування українських текстів, оригінальних або перекладних.

Виняток ніби-то складала художня література, але й вона повинна була друкуватись «ярижкою».

Ярижкою в ті часи жартівливо-зневажливо називали російський дореволюційний правопис, що використовувався для написання та друку українських творів у російській імперії. Йшлося про використання літер, таких, наприклад, як «ы», «ъ», що були складовою кириличної абетки того часу.

Отакі вічні «ярижники», які до всього чіпляють себе, хоч їх ніхто й не просить.

Не дозволялись також театральні вистави, публічні декламації тощо.
Категорично заборонялось викладання будь‐яких шкільних дисциплін українською мовою. А українські книжки вилучались зі шкільних бібліотек, та й загалом звідусіль. Особливо жорстко забороняли дитячу літературу.
Заборонялося також ввезення україномовних творів із‐за кордону.

Але найцинічнішим кроком було те, що ці апологети вікових асиміляцій рекомендували чиновникам міністерства освіти ставити вчителями в школах на території України росіян. Тоді як українці, які отримали освіту в Києві, Харкові чи Одесі, мали виїжджати на роботу за межі українських ґуберній.

Загалом Емський указ зберігав чинність майже тридцять років, аж до 1905‐го, при цьому в 1884,1892 та 1895 роках його було доповнено новими заборонами.

Ось так росія йшла до 24 лютого 2022 року.

Тетяна Терещенко