БОРИС НЕЧЕРДА: «ДОВГО ХОДИВ НА ПРОЩУ, ЗБИВСЯ З ЧИСЛА ТА МІРИ»

Борис Нечерда (11 липня 1939 – 11 січня 1998)  – український поет-шістдесятник з Одеси, якого піддавали остракізму за радянських часів і який друкувався переважно в закордонних емігрантських виданнях та став лауреатом Національної премії імені тараса Шевченка 2002 року посмертно. Модерновість, урбаністичність, легкість, новаторство – це все про його поезію! Почитайте, ми ще так мало знаємо про українську літературу!

РАЙДУГА

Доля мені годила.
Оком на неї важу.
Гляньте: котра година
на золотому вашому?

Довго ходив на прощу,
збився з числа та міри,
то підкажіте, прошу,
що за пора, допіру.

Що за пора гадюча
з ножиком просто серця…
Тільки-но не годуйте
пряником екстрасенсів!

Кручений мій паничу,
не відцвітай нерідно,
а помилуймось ніччю
просто із підворітні!

Райдуги дивен висяв —
з чого вродивсь так легко?
(Хтось із нас помилився —
я чи вона, сердега…)

В задумі непорочна,
нехтуючи провалом —
райдуга серед ночі!
Цього ще бракувало…

Мало набідувався?
Наслідки — препаршиві,
бо за мої дивацтва
дано мені ж по шиї.

Все — по заслузі більше!
Долю за дужки виніс.
Марно метати бісер
перед умиті свині.
Мова про інше…
Справді:
райдуга — із нічого?
(Серед порядних райдуг
ще не було нічної).

Радощам навдогоду
яро горить, настільки
красна і прохолодна —
мов кавунова скибка!

Пробуйте дивовижу
духом, а не перстами.
Н е   б а ч и т е?
А я — виджу,
отже, і не постарів.
Мисль не учора виникла,
стверджувана заледве:
яблуко без червивинки —
тільки коли зелене.

…Темрява в узороччі.
Зірка шукає шпарку.
Перша година ночі? —
Перша година ранку!

Борис Нечерда