Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

АНТОН ЧЕХОВ ТА УКРАЇНА

Антон Чехов – класик світової літератури, який творив у Російській імперії, але знаходив натхнення лише в Україні і мав українське походження. Це людина, яка писала російською, але традиції та життя українців залишили  відбиток на його творчості. Саме Україна стала прихистком для його душі, адже щоразу зустрічаємо: «Україна дорога і близька моєму серцю». А що ж українські корені? Яке місце відіграла Україна у творчості та житті письменника?

Наш проект вирішив розібратися та підсумувати ставлення Чехова до України, тому ловіть 5 пунктів про це.

  1. Чехов дуже часто думав українською.

На письменника в дитинстві найбільший вплив здійснила його бабця, Єфросинія Шимко. Від народження він вільно говорив українською, а вже потім вивчив російську. У дитинстві часто грав у домашніх виставах, де постійно лунала українська мова та пісня. Тому в майбутніх його творах знаходять безліч українізмів, які сформувалися ще на підсвідомому рівні.

  1. Подорожі Україною, які ставали натхненням.

Чехов обожнював подорожувати і спостерігати за роботою та життям простих людей. До переліку увійшли безліч міст, містечок і сіл Харківської і Полтавської губернії, пізніше – Львів, Ялта, Гурзуф. Але Чехов мав не тільки задоволення там жити, але й гуртувати навколо себе коло української інтелігенції. Саме їм в листах він прямо писав, що за походженням і станом душі він  українець.

  1. Бажання жити в Україні.

Майже 4 роки Чехов марив власним маєтком в Україні, але кошти від «врачєвания» не могли покрити всю суму. Тому пізніше він усе ж таки наважиться винайняти прекрасний маєток поблизу Сум  Харківської губернії. На березі річки Псел він часто зустрічався з робітниками, які працювала на заводах Харитоненка, а вже пізніше ці люди стали прототипами в його творах. Тут він продовжив і практику лікування, адже про те, що він лікар, населення дізналося  відразу і з’їжджалося до нього звідусіль.

  1. Українська інтелігенція і любов до України.

Сім’я Линтварьових прищепила йому цікавість до української культури, адже ще їхні предки спілкувалися з Г. Сковородою та молилися на шевченківського Кобзаря. Він часто приймав у своєму маєтку відомих особистостей, черпав натхнення та налагоджував нові знайомства. Але найтісніші зв’язки він сформував з діячами українського театру – Марією Заньковецькою та Миколою Соловцовим.

  1. «Заньковецька – то страшна сила»

З Марією Заньковецькою письменник познайомився особисто і часто переписувався. Дехто з дослідників їхньої творчості вважає, що між ними був роман, дехто – спростовує такі припущення. Але одне залишається фактом – їхні стосунки були щирими. У листах, які залишилися після пожежі в маєтку Заньковецьких, Чехов пише про наміри купити маєток поблизу Заньковецької та написати для неї п’єсу.

Сама ж Заньковецька ділилася: «Он тоже уговаривал перейти на русскую сцену, а я в свою очередь стыдила его, что он, сам украинец, а подговаривает меня к измене. Журила я его, что не пишет на родном языке. А он мне возражал, что грешно зарывает талант».

З-під пера Чехова так і не вийшла жодна книга чи твір рідною мовою, він продовжував писати російською. Але так багато традицій, типажів, картин він змальовував з України! Усі його творіння, особливо «Вишневий сад» просто рясніють українськими типажами та символами. Тому Україна завжди знаходила відгомін у його словах та думках і залишилася його духовним пристанищем.

Анна Літвінчук,

студентка Інституту журналістики Університету Грінченка