5 МАЛОВІДОМИХ МІСЦЬ УКРАЇНИ, ЯКІ ВАРТО ПОБАЧИТИ НА ВЛАСНІ ОЧІ

Літо — час найцікавіших і найколоритніших мандрівок. Однак і цього року COVID-19 вніс свої корективи в плани мільйонів людей по всьому світу. І багато хто з нас залишився без омріяної поїздки за кордон.

Це, звісно, неприємно, але пропоную довго не засмучуватися. Адже ми можемо подорожувати Україною.

ОЛЕШКІВСЬКІ ПІСКИ

В Україні є власна невеличка пустеля. Напівпустеля, якщо бути точним.

У ХІХ ст. величезні отари овець знищили траву й звільнили піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися. Згодом піски вдалося приборкати. Аби вони не розповзались та не забирали в селян господарські землі, довкола них висадили понад 100 тисяч гектарів соснових лісів.

Зараз напівпустеля складається з барханів, які досягають п’яти метрів (тутешні мешканці називають їх «кучугурами»). Через постійне переміщення піску вони майже щодня змінюють свій вигляд і місце. Пісок тут може нагріватися до нестерпних 70°C, а гарячі висхідні потоки, що йдуть від нього, розганяють дощові хмари. Тому дощі тут падають рідше, ніж у Херсоні чи сусідніх Олешках.

В Олешківських пісках водиться чимало ящірок, вужів, трапляються степові гадюки. З хижаків зустрічаються вовки і лисиці, а в хащах і біля лісів є дикі кабани. А ще на території пустелі на глибині 300-400 метрів виявили прісне підземне озеро з дуже смачною водою.

ТАРАКАНІВСЬКИЙ ФОРТ

Тараканівський форт — фортифікаційна споруда, побудована в 70-80-х роках XIX століття для оборони західних кордонів Російської імперії. На його будівництво було виділено 66 мільйонів рублів з царської скарбниці Олександра III, а солдатські каземати під час військових дій могли вмістити до 800 осіб.

Всього форт налічував 105 казематів, 35 з яких були житловими. У форті також було проведено водопровід, каналізацію, згодом з’явилося електроосвітлення.

Зараз ця унікальна споруда суттєво пошкоджена, територія заросла високою травою, деревами й кущами. Однак форт досі зберігає колишню велич. Муровані споруди вражають своєю монументальністю, товстелезними стінами (до 4 метрів) та оригінальною архітектурою. А цегла на потрісканих стінах створює неповторний барельєф.

Це ідеальне місце для шукачів пригод і любителів містики. Місцеві жителі розповідають, що ночами тут лунають звуки вибухів і голоси солдатів. І нагадують  про те, що треба бути обережними: всередині споруд – підземні колодязі та різні пастки.

А ще позаминулого року на території форту проходили зйомки українського повнометражного фільму «Джура Королевич».

АКТІВСЬКИЙ КАНЬЙОН 

Актівський каньйон — це унікальне поєднання лісу, степу, водойми та скель. За своїми геолого-ландшафтними показниками він нагадує знамениті каньйони Північної Америки.

Глибина каньйону становить близько 50 метрів, а площа — понад 250 гектарів. Він вражає своїми гранітними валунами, гігантськими кам’яними брилами та стрімкими скелями, що височіють над річкою. Особливо красивв вони на світанку, коли їх забарвлює в ніжно-рожевий колір ранкове сонце.

На дві частини каньйон розрізає річка Мертвовод, в якій, незважаючи на назву, можна ловити рибу й купатися.

Згідно з легендою, назва річки походить з тих часів, коли скіфи сплавляли нею вниз померлих.

Через складний рельєф місцевості сплавлятися зараз тут неможливо, а ось займатися альпінізмом сюди приїжджають спортсмени з усієї України.

МАВРИНСЬКИЙ МАЙДАН

У Дніпропетровській області недалеко від міста Павлоград знаходиться дуже загадкове місце — Мавринський майдан, який називають «українським Стоунхенджем».

Археологи стверджують, що цій земляній споруді вже більше 2 тисяч років.

З висоти земляні кургани нагадують велетенського краба чи павука, однак до цих пір достеменно невідомо, хто й навіщо їх побудував. Згідно з однією з версій, майдан був місцем для молитов і жертвопринесень. Згідно з іншою, це — прадавній календарно-обсерваторний комплекс.

Загадковості цьому місцю додає й те, що на цій території не ростуть дерева й не літають птахи, а між пагорбів за жодної кількості опадів не затримується вода. Крім того, майдан є чудовим резонатором звуку — якщо внизу, у впадині, щось тихо сказати, на її верхівці можна почути кожне слово.

ОСТРІВ БИРЮЧИЙ

Колись Бирючий був повноцінним островом в Азовському морі, зараз це — розширена частина Федотової коси, утворена з піску та ракушняку. Його довжина становить близько 20 км, найбільша ширина — 5 км.

Для відвідувачів острів Бирючий став відкритим лише 5 років тому — в 2015 р. Раніше місцевість була закритою для людських очей. А дивитися тут справді є на що.

Зараз на території заповідника мешкають понад 5 тисяч різних представників тваринного світу. Тут можна зустріти асканійських оленів, муфлонів, ланей, куланів, а також шакалів, лисиць, бабаків і єнотів. Крім того, косу облюбувало близько 70 видів птахів, які використовують його для відпочинку та харчування.

Рослинність острова також багата на велику кількість рідкісних рослин і цілющих трав. Тут можна зустріти дивовижне поєднання дубових гаїв, шовковиць, полів диких тюльпанів та маслинових дерев.

З одного боку сумно, що ми залишилися без великих подорожей. З іншого — ось він, найкращий шанс відкрити для себе країну. Побачити, яка вона прекрасна. Закохатися в неї. Тому що Україна — дійсно „Вау!“». І з цим неможливо не погодитися. Україна дивує, вражає і надихає на нові відкриття.

Дар’я Горішнєва