3 ЛИСТОПАДА 1937 РОКУ В УРОЧИЩІ САНДАРМОХ БУЛИ РОЗСТРІЛЯНІ 134 ТАК ЗВАНІ «УКРАЇНСЬКІ БУРЖУАЗНІ НАЦІОНАЛІСТИ»

3 листопада 1937 року стало кульмінацією дій радянського репресивного режиму.

«На честь 20-ї річниці Великого Жовтня» у Соловецькому таборі особливого призначення були роз­стріляні Лесь Курбас, Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чеховський, Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан (А. Баб’юк), Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко (Снісар), Михайло Яловий та ін ші. Загалом в один день, за рішенням несудових органів, було страчено 134 представники української інтеліге­нції — цвіт української нації.

Однією кулею, з метою економії, було розстріляно Леся Курбаса та Миколу Куліша.

Усі ці люди хотіли свободи й права розпоряджатися власною долею, вони знали інше життя. Їхні долі було вирішено і знищено тоталітарним сталінським режимом. Вони вважалися  винними вже тому, що їх не можна було перетворити на зразкових радянських громадян – безликих гвинтиків тоталітарної системи.

Непокірна частина суспільства, із власною позицією, думкою…

Видатні представники українських політичних, військових, інженерних, наукових, селянських та мистецьких кіл.

Створювали нові течії в образотворчому мистецтві, літературі, кіно, театрі. Більшість із них мали гарну освіту, дехто знав багато мов, і всі вони займалися самоосвітою. Вони намагались використати будь-яку можливість ознайомитися зі світовою культурою і творили своє видатне, висловлювали свою думку. Але кому це тоді треба було? На думку Сталіна та його приспішників, уже цим вони могли завдати шкоди “робітничо-селянській” державі.

Розстріляли разом з учнями…

Михайло Бойчук був талановитою людиною, чиї роботи вирізнялися з-поміж інших особливим стилем. Михайло навчався у Відні, Мюнхені, закінчив Академію мистецтв, а згодом працював у Парижі. Пізніше був професором Київського художнього інституту. В особовій справі Михайла йдеться, що він ніколи не виступав проти влади, але був проти реалізму. Представники радянської влади вбачали у бойчукістах та їхній творчості загрозу режиму. На нього написали донос і арештували. Михайла Бойчука звинуватили у буржуазному націоналізміт та розстріляли разом із талановитими учнями Іваном Падалкою та Василем Седляром у липні 1937 року у Києві. За кілька місяців у Сандармосі загинули також і його послідовники.

Головними складниками новітньої еліти, її світогляду був бунт…

Бунт був головним складовим новітньої еліти, а також – самостійне мислення, бачення та віра  у власні ідеали. Це були інтелектуальні особистості, з власною думкою та позицією.

Стиль сильних почут­тів та проникнення у сутність явищ називають неоромантизмом чи експресіонізмом. У цьому напря­мку працювали Микола Хвильовий, Юрій Яновський, Андрій Головко, Михайло Яловий, Олекса Близько, Лесь Курбас, Микола Куліш та багато інших. Головна ідея новели «Я (Романтика)» Хвильового — розчарування в революції, кричущі супе­речності і роздвоєння людини того часу. Головний персонаж — людина без імені, а значить, без індивідуальності, без душі. Заради революції він вбиває свою матір і карає себе думкою, чи варта була революція такої жертви.

У романі Валер’яна Підмогильного «Місто» вперше в українській літературі проявилися еле­менти філософії екзистенціалізму. Головний герой в прагненні насолоди йде від задоволення фізи­чного до найвищих релігійних потреб. Проте навіть у такій складній тематиці письменник не пере­творює роман на просту оповідь «людної» філософії, а творчо осмислює її у застосуванні до нашо­го національного світовідчуття.

У поезії найцікавішими є шукання символістів Олександра Олеся (Кандиби) і Павла Тичини. У своїй збірці «Сонячні кларнети» Тичина відобразив усю широту освіченого й тонкого розуму, який споглядає багатство української природи, воліючи докопатися до її першопричин.

Кожна з цих людських трагедій заслуговує на окрему розповідь.

1111 осіб…

Розстріли проходили напередодні 20-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, 27 жовтня, 1,2,3 і 4 листопада 1937 р. Усього було розстріляно 1111 осіб.

Михайло Матвєєв – основний виконавець розстрілів – був нагороджений орденом Червоної Зірки «за успішну боротьбу з  контрреволюцією». Розстріли повинні були проводитись у суровій таємниці, проте відбувся «витік інформації».

Члени спецбригади – Бондаренко, Шондиш і Миронов – були викриті в жорстокому поводженні із засудженими до смертної кари. Почався судовий розгляд. Матеріали слідства у справі Шондиша і Бондаренко (вони також були згодом розстріляні) і дали «меморіальцам» ключ до пошуку місця розстрілу.

Місце розстрілів в’язнів Соловецького етапу в урочищі Сандармох було виявлене у 1997 році карельським дослідником, членом правозахисного товариства «Меморіал» Юрієм Дмітрієвим.

Зараз лише сосни та вітер сумно стогнуть у цьому урочищі за невинно убієнними душами …

Підготувала Катерина Лузан,

студентка Інституту журналістики Університету Грінченка